Реферат: Зимостійкість і морозостійкість деяких сортів озимої пшениці в Притисянській низовині
Міністерство освіти України
Ужгородський Державний університет
Біологічний факультет
Кафедра фізіології рослин та біотехнології
Монда Н. В.
Зимостійкість і морозостійкість деяких сортів озимої пшениці в Притисянській низовині
Курсова робота, IV-й курс
Науковий керівник:
ст. в. Вайда П.В.
Ужгород – 1999
З М І С Т
1. Вступ…………………………………………………………………….…..3
2. Огляд літератури……………………………………………………………5
2.1.Фізіологічні основи морозостійкості озимої пшениці.…….……………5
2.2. Морозостійкість кореневої системи озимої пшениці .……………….…7
2.3. Грунтове живлення і зимостійкість.……………………………………..9
3. Експериментальна частина……...……………………..……..……………13
3.1. Грунтово-кліматичні умови в низинній зоні Закарпаття..……..……….13
3.2. Методи та об`єкти досліджень ………………………..…………………15
4. Результати та їх обговорення………………………………………………..17
Висновки…………………………………………………………...……………20
Література……………………………………………………………………….21
Вступ
В успішному розвитку зернового господарства велике значення має отримання високих і стійких урожаїв озимої пшениці, яка займає значну вагу в зерновому балансі країни.
При використанні агротехніки і внесенні добрив озима пшениця зимостійких сортів забезпечує отримання високих і стійких врожаїв в основних зонах її вирощування.
Озима пшениця, розвиваючись з осені, більше використовує осінні і ранньо-весняні запаси вологит в грунті, краще переносить несприятливі умови весняно-літньої вегетації і дозріває раніше ярових колосових культур. В меншій мірі піддається шкідливій дії високих температур і суховіїв в період формування і наливання зерна.
Важливо відмітити, що в одних і тих самих кліматичних умовах різниця в попередниках, строках посіву, виборі того чи іншого сорту, внесення органічних і мінеральних добрив призводить до того, що в одному й тому ж році на одному полі озимі хліба добре перезимовують і дають високий врожай, а на інших – гинуть або зменшуються в кількості.(Ястрембович Н. И., 1962)
Найбільш висока зимостійкість при різному сполученні осінньо-зимніх умов формується після багаторічних трав, гороха, зібраного на зерно. По цим попередникам в умовах оптимальної вологості грунту і поживного режиму в осінній період формується оптимальний габітус пшеничного куща з 5-7 стеблами на одній відстані, висота якого досягає 22-27 см. Такі посіви краще переносять низькі температури і при довгій сніжній зимі менше піддаються вимочуванню.
Дослідження показали, що внесення органічних і мінеральних добрив під озимі посіви значно послаблює негативний вплив несприятливих умов зимівлі. Внесення добрив в помірні по умовах зимівлі роки підвищувало зимостійкість і врожай озимої пшениці, а перерослі з осені посіви випрівали значно більше, ніж оптимально розвинуті посіви в варіантах без добрив.
Більш всього змінюються умови проростання озимої пшениці в залежності від строків посіву.
Низькі врожаї зерна при ранніх строках посіву в основному пояснюються значним пошкодженням переріслих з осені рослин також в умовах сприятливої зими.
Більш міцними вважають рослини оптимальних строків посіву. Вони мають найбільший коефіціент кущіння і укорінення, помірну висоту рослин і достатньо високу масу.
Оптимальний розвиток вегетативної маси пшениці являється важливою умовою високого врожаю зерна.
2. Огляд літератури
2.1. Фізіологічні основи морозо-зимостійкості пшениці
Висока зимостійкість сорту тієї чи іншої культури залежить від його пластичності. Ця властивість рослинного організму виражається в швидкому пристосуванні рослини до різних умов середовища. Завдяки цьому забезпечується нормальний ріст, висока продуктивність, навіть при несприятливих умовах посухи, морозів, грунтового засолення та інших факторів.
Одним із фізіолого-біохімічних показників зимостійкості являється стан пластидного апаратуі пігментної системи протягом зимівлі.
У зимостійких сортів пластидний апарат піддається перетворенню. В кожній клітині міститься певна кількість хлоропластів, які розпадаються на велику кількість гранул. Виникнення їхьне пов`язане з вицвітанням хлорофілу, так як вони залишаються зеленими, внаслідок чого пігментна система у зимостійких сортів не вицвітає.
Перетворення пластид виявляється являється одним із своєрідних резервів, які підвищують стійкість сортів до морозів. В прикінці зими і ранньою весною проходить зворотнє перетворення пластид, стуктура їх відновлюється, гранули об`єднуються, що веде до повного відновлення хлоропластів.
Характерним показником зимостійкості є також підвищення вмісту непластидних пігментів-антоціанів, особливо в осінній період і ранньою весною.( Шаповал О. І., 1965)
Успішна зимівля озимих культур визначається або залежить від їх фізіолого-біохімічного складу і напряму метаболічних процесів. Цей напрямок пов`язаний з активним перетворенням нерозчинних вуглеводів в розчинні цукри.
Зимостійкість залежить від вмісту в зимуючих органах рослин не тільки розчинних цукрів, але й інших захисних сполук. До них відносяться високоатомні спирти, глюкозиди та інші речовини. Максимальний вміст їх виявлений у всіх випадках в найбільш відповідальний період зимівлі, що свідчить про визначений напрямок метаболічних процесів. У менш зимостійких сортів ці речовини або відсутні, або виявляються в незначній кількості.
--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--