Шпаргалка: Национальная экономика шпоры 2
Протягом 1990-2000рр. Середньорічні темпи зростання світового ВВП складали 1,5%,а світового товарного експорту 6%,в тому числі готових виробів – 6,5%. сільськогосподарської продукції – 4,5, продукції видобувних галузей промисловості – 4%.У 2000 році світовий товарний експорт дорівнював 5,115 млрд.дол., в тому числі готові промислові вироби складали 3,700 млрд.дол., сільськогосподарські продукти - 586 млрд.дол, продукція видобувної промисловості – 574 млрд.дол.
Високу зовнішньоторговельну квоту, обумовлену іншими чинниками, але порівняну з іншими країнами, має й Україна, що спонукає до необхідності врахування в економічній політиці суперечливого впливу глобалізації як на економічний розвиток, так і на економічну безпеку нашої країни.
Лідируючі позиції у світовому експорті посідають країни "великої сімки", серед них на першому місці – США з річним обсягом експорту 624,5 млрд.дол., що складає 11,8% глобального експорту. Замикає сімку Канада з розміром експорту у 201,6 млрд. дол., та з часткою у світовій торгівлі 3,8%.
Важливими ознаками розвитку міжнародної торгівлі є її глобалізація і, що діє всупереч цьому процесу, її регіоналізація, коли торговельні потоки спрямовуються в країни, об'єднанні різного характеру економічними угодами.
Розгортання процесу глобалізації відбувається у певних формах чи, іншими словами, глобалізація має свої іманентні форми прояву. Вони здебільшого викристалізовуються і знаходять своє матеріальне втілення у збільшенні обсягів та диверсифікації структури міжнародної торгівлі; в міжнародних прямих і портфельних інвестиціях, що все ширше використовуються в системі заходів національного економічного розвитку; в переміщеннях робочої сили по всьому полю світового господарства; у зростаючому використанні знань, технологій, менеджменту, маркетингу, що продукуються в більш розвинутих країнах, а використовуються в економічних системах, які поступово конвертуються у світогосподарські процеси.
Також глобалізація обумовлює необхідність більшої системності і впорядкованості щодо присутності України на головних міжнародних ринках сучасних товарів і послуг, інвестиційному, фінансовому, технологічному, робочої сили. Координація та законодавче врегулювання цієї діяльності сприятимуть органічному, еволюційному включенню України у світогосподарські процеси і структури, повнішій реалізації національних економічних інтересів.
![]() |
13. Товарна структура експорту та імпорту в Україні.
Зовнішня торгівля з країнами колишнього СРСР (СНД)
(млн. дол. США)
Роки | Товари | Товари і послуги | ||||
Експорт | Імпорт | Сальдо | Експорт | Імпорт | Сальдо | |
1999 | 7828 | 11416 | -3588 | 9450 | 11937 | -2487 |
2000 | 7743 | 11051 | -3308 | 9528 | 11630 | -2391 |
2003 | 8841 | 12913 | -4072 | 12349 | 13582 | -1233 |
2004 | 6841 | 11819 | -4978 | 10286 | 12786 | -2500 |
2005 | 5273 | 9040 | -3767 | 7728 | 10166 | -2438 |
Основним торгівельним партнером України залишається Російська Федерація (40,9% загальних обсягів торгівлі).
За січень-червень 2005 року загальний товарообіг з Російською Федерацією товарами, послугами, роботами становив 6,5 млрд. доларів і зменшився порівняно з аналогічним періодом минулого року на 16,3%, або на 1,3 млрд. доларів.
Україна підтримує зовнішньоекономічні стосунки з усіма членами ЄС.
15. Методики обрахунку показників кількісних змін економічного розвитку.
Система національних рахунків (СНР) являє собою набір взаємозв'язаних двосторонніх балансових таблиць, побудованих за принципом подвійного запису, запозиченим у бухгалтерському обліку. Кожна економічна операція реєструється в рахунках за однією і тією ж вартістю двічі: на одному рахунку як надходження ресурсу; на іншому - як використання наявного ресурсу.
Сальдо вартості операцій з надходження і використання ресурсів конкретного рахунка називається балансувальною статтею.
Побудова рахунків здійснюється послідовно (відповідно до стадій економічного кругообігу). При цьому балансувальна стаття попереднього рахунка, відображена в частині Використання ресурсів, слугує Ресурсом наступного рахунка.
Саме такий підхід забезпечує ланцюговий зв'язок між рахунками, а балансувальні статті рахунків розглядаються як найбільш значущі вимірники макроекономічних явищ.
Рахунки поділяються на поточні й капітальні (нагромадження). Поточні рахунки акумулюють операції з продуктами і послугами (їх походження, використання), а також операції, що показують розподіл і перерозподіл доходів.
Рахунки нагромадження відбивають потоки, що впливають на обсяг і структуру національного майна, потоки чистих кредитів і чистих боргів у всіх формах.
Сучасна система національного рахівництва - це рахунки і показники для економіки в цілому (консолідовані рахунки), для її окремих секторів, галузей і регіонів.
Для економіки в цілому складається 10 рахунків, які відображають взаємозв'язки секторів економіки, з одного боку, і взаємодію економіки країни з іншими світом - з другого. Для кожного сектора внутрішньої економіки складається шість рахунків, які поділяються на поточні рахунки і рахунки нагромадження; для галузей економіки - лише два поточних рахунки: виробництва і утворення доходів.
Схему класифікації рахунків подано на рис. 1.
Рис. 1. Схема класифікації національних рахунків
За даними системи національних рахунків можна здійснити поглиблений аналіз економічного і фінансового стану окремих секторів і галузей економіки, виявити їхню взаємодію в економічному процесі, оцінити рівень і темпи економічного розвитку країни, провести міжнародні зіставлення і порівняння. СНР створює передумови макроекономічного регулювання.
В Україні національне рахівництво здійснюється за концепцією СНР, затвердженою статистичною комісією ООН у 1993 році.
Результатом економічної діяльності є створення матеріальних благ і надання послуг. Для вимірювання результату на стадії виробництва використовують систему взаємозв'язаних показників з різними компонентами вартості. Найважливіші з них:
валовий випуск;
проміжне споживання;
валова додана вартість;