Шпаргалка: Национальная экономика шпоры 2

Протягом 1990-2000рр. Середньорічні темпи зростання світового ВВП складали 1,5%,а світового товарного експорту 6%,в тому числі готових виробів – 6,5%. сільськогосподарської продукції – 4,5, продукції видобувних галузей промисловості – 4%.У 2000 році світовий товарний експорт дорівнював 5,115 млрд.дол., в тому числі готові промислові вироби складали 3,700 млрд.дол., сільськогосподарські продукти - 586 млрд.дол, продукція видобувної промисловості – 574 млрд.дол.

Високу зовнішньоторговельну квоту, обумовлену іншими чинниками, але порівняну з іншими країнами, має й Україна, що спонукає до необхідності вра­хування в економічній політиці суперечливого впливу глобалізації як на економічний розвиток, так і на економічну безпеку нашої країни.

Лідируючі позиції у світовому експорті посідають країни "великої сімки", серед них на першому місці – США з річним обсягом експорту 624,5 млрд.дол., що складає 11,8% глобального експорту. Замикає сімку Канада з розміром експорту у 201,6 млрд. дол., та з часткою у світовій торгівлі 3,8%.

Важливими ознаками розвитку міжнародної торгівлі є її глобалізація і, що діє всупереч цьому процесу, її регіоналізація, коли торговельні потоки спрямовуються в країни, об'єднанні різного характеру економічними угодами.

Розгортання процесу глобалізації відбувається у певних формах чи, іншими словами, глобалізація має свої іманентні форми прояву. Вони здебільшого викристалізовуються і знаходять своє матеріальне втілення у збільшенні обсягів та диверсифікації структури міжнародної торгівлі; в міжнародних прямих і портфельних інвестиціях, що все ширше використовуються в системі заходів національного економічного розвитку; в переміщеннях робочої сили по всьому полю світового господарства; у зростаючому використанні знань, технологій, менеджменту, маркетингу, що продукуються в більш розвинутих країнах, а ви­користовуються в економічних системах, які поступово конвертуються у світогосподарські процеси.

Також глобалізація обумовлює необхідність більшої системності і впорядкованості щодо присутності України на головних міжнародних ринках сучасних товарів і послуг, інвестиційному, фінансовому, технологічному, робочої сили. Координація та законодавче врегулювання цієї діяльності сприятимуть органічному, еволюційному включенню України у світогосподарські процеси і структури, повнішій реалізації національних економічних інтересів.

13. Товарна структура експорту та імпорту в Україні.

Зовнішня торгівля з країнами колишнього СРСР (СНД)

(млн. дол. США)

Роки	Товари			Товари і послуги
	Експорт	Імпорт	Сальдо	Експорт	Імпорт	Сальдо
1999	7828	11416	-3588	9450	11937	-2487
2000	7743	11051	-3308	9528	11630	-2391
2003	8841	12913	-4072	12349	13582	-1233
2004	6841	11819	-4978	10286	12786	-2500
2005	5273	9040	-3767	7728	10166	-2438

Основним торгівельним партнером України залишається Російська Федерація (40,9% загальних обсягів торгівлі).

За січень-червень 2005 року загальний товарообіг з Російською Федерацією товарами, послугами, роботами становив 6,5 млрд. доларів і зменшився порівняно з аналогічним періодом минулого року на 16,3%, або на 1,3 млрд. доларів.

Україна підтримує зовнішньоекономічні стосунки з усіма членами ЄС.

15. Методики обрахунку показників кількісних змін економічного розвитку.

Система національних рахунків (СНР) являє собою набір взаємозв'язаних двосторонніх балансових таблиць, побудованих за принципом подвійного запису, запозиченим у бухгалтерському обліку. Кожна економічна операція реєструється в рахунках за однією і тією ж вартістю двічі: на одному рахунку як надходжен­ня ресурсу; на іншому - як використання наявного ресурсу.

Сальдо вартості операцій з надходження і використання ресурсів конк­ретного рахунка називається балансувальною статтею.

Побудова рахунків здійснюється послідовно (відповідно до стадій економічного кругообігу). При цьому балансувальна стат­тя попереднього рахунка, відображена в частині Використання ресурсів, слугує Ресурсом наступного рахунка.

Саме такий під­хід забезпечує ланцюговий зв'язок між рахунками, а балансу­вальні статті рахунків розглядаються як найбільш значущі вимірники макроекономічних явищ.

Рахунки поділяються на поточні й капітальні (нагромаджен­ня). Поточні рахунки акумулюють операції з продуктами і по­слугами (їх походження, використання), а також операції, що показують розподіл і перерозподіл доходів.

Рахунки нагрома­дження відбивають потоки, що впливають на обсяг і структуру національного майна, потоки чистих кредитів і чистих боргів у всіх формах.

Сучасна система національного рахівництва - це рахунки і показники для економіки в цілому (консолідовані рахунки), для її окремих секторів, галузей і регіонів.

Для економіки в цілому складається 10 рахунків, які відображають взаємозв'язки сек­торів економіки, з одного боку, і взаємодію економіки країни з іншими світом - з другого. Для кожного сектора внутрішньої економіки складається шість рахунків, які поділяються на по­точні рахунки і рахунки нагромадження; для галузей економі­ки - лише два поточних рахунки: виробництва і утворення до­ходів.

Схему класифікації рахунків подано на рис. 1.

Рис. 1. Схема класифікації національних рахунків

За даними системи національних рахунків можна здійснити поглиблений аналіз економічного і фінансового стану окремих секторів і галузей економіки, виявити їхню взаємодію в еконо­мічному процесі, оцінити рівень і темпи економічного розвит­ку країни, провести міжнародні зіставлення і порівняння. СНР створює передумови макроекономічного регулювання.

В Україні національне рахівництво здійснюється за концепці­єю СНР, затвердженою статистичною комісією ООН у 1993 році.

Результатом економічної діяльності є створення мате­ріальних благ і надання послуг. Для вимірювання результату на стадії виробництва використовують систему взаємозв'язаних по­казників з різними компонентами вартості. Найважливіші з них:

валовий випуск;

проміжне споживання;

валова додана вартість;