Шпаргалка: Шпаргалка по Охране труда 2

79, прийнятий коефіцієнт природної освітленості (КПО ). Він виражається у від-

сотках і визначається відношенням освітленості у певній точці приміщення Ев

(лк) до одночасної зовнішньої освітленості горизонтальної поверхні розсіяного

світла небозводу Ен (лк).

ен = КПО = (Ев/Ен) · 100, %.

КПО вказує, яка частина зовнішнього дифузійного світла небозводу (у ві-

дсотках) забезпечує освітлення у визначеній точці всередині приміщення. При

цьому, внутрішня освітленість (Ев) повинна вимірюватися в наступних точках

виробничого приміщення .

Розрахунок системи штучного освітлення зводиться до вибору системи

освітлення, визначення типу й необхідної кількості світлових приладів (ламп)

та світильників.

Розрахунок освітлювальної установки може бути виконаний різними спо-

собами, що базуються на двох основних методах: світлового потоку (коефіцієн-

та використання світлового потоку) і точкового.

Метод світлового потоку (коефіцієнта використання) застосовують для

розрахунку системи загального рівномірного освітлення. Він дає змогу визна-

чити світловий потік джерел світла, необхідний для створення нормованого

освітлення горизонтальної площі (S), з урахуванням прямого й відбитого пото-

ків світла.

Необхідний світловий потік Фр визначають за формулою:

Фр = Ен ·К· S ·Z / (N · η · ν),

де Ен – нормативна освітленість, лк (за СНиП ІІ-4-79); К = 1,2...2,0 – коефіці-

єнт запасу, що враховує запиленість приміщення (і, як наслідок – світильників)

і зниження світлового потоку світлових приладів у процесі їх експлуатації; S –

площа, що освітлюється, м2

; Z = 1,0...1,15 – коефіцієнт, що характеризує нерів-

номірність освітлення; N – прийнята кількість світильників; ν = 0,8 – коефіцієнт

затінення (для приміщень з фіксованим розташуванням працюючих); η – коефіцієнт використання світлового потоку світильників на розрахунковій площі.