Шпаргалка: Україна на початку ХХ ст.
Кінець ХІХ – початок ХХ ст.
1896 р.
1896 р.
1899 р.
1900 р.
Травень 1900 р.
Боротьба українців за загальне виборче право
Молодий радикал Юліан Бачинський написав працю, в якій висунув ідею українського іредентизму
І. Франко написав рецензію на книгу Ю. Бачинського
Народовці Ю. Романчик і К. Левицький, радикали М. Грушевський і І. Франко заснували Українську національно – демократичну партію (УНДП)
Ліві радикали і українські соціал-демократи заснували Українську соціал-демократичну партію (УСДП)
Кирило Трильовський, адвокат, один із провіднихдіячів Галицької радикальної партії, заснував у с. Заволя на Станіславщині перший осередок «Січі»
Скасовано систему курія і запроваджено загальне виборче право (1907 р.)
Доводив необхідність створення власної Української соборної держави
Обстоював ідею політичної незалежності України
Стояла на ліберальній платформі. Найближча мета – здобуття автономії Галичини в складі Австро-Угорської імперії. Довготривала мета – здобуття Україною незалежності. Була найбільшою українською партією Галичини
Центральним органом стала газета «Воля», а лідерами – М. Ганкевич, С. Вітик. УСДП визнавала лише легальні форми боротьби, вважала, що капіталізм можна замінити соціалізмом тільки шляхом реформ, визнавала теорію «культурно-національної автономії»
Масова молодіжна організація, діяльність якої була спрямована на фізичне загартування і виховання молодих українців у дусі козацького лицарства Запорозької Січі
Таблиця №. Політизація українського національного руху
| Дата | Подія | Зміст і наслідки |
| 1891 р. | Група студентів на чолі з І. Липою, Б. Грінченком, М. Міхновським утворили братство «тарасівців». | Мета – розгорнути український рух як альтернативу російському радикалізмові. Подібні групи виникли в Києві, Одесі, Полтаві, Чернігові. |
| 1893 р. | «Братство тарасівців» опубліку-вало у львівській газеті «Правда» свій програмний документ – «Professiondefoi молодих українців» | Критикували старих українофілів за інтелектуальну залежність від російської культури. Було заявлено про намір стати істинно українською інтелігенцією. В політик-ній області виступали за визнання українців окремим народом в межах демократичної федеративної Росії |
| 1897 р. | З ініціативи В. Антоновича й О. Кониського було утворено підпільну «Загальну українську організацію» (ЗУО) | Являла собою федерацію 20 громад, студентських груп на чолі з консультативним комітетом у Києві. Мала близько 450 активних членів. Програмний документ – «Постання до українців» |
|
Січень 1900 р. | В Харкові засновано Революційну українську партію (РУП) – першу політичну партію на Східній Україні | Засновники: Д. Антонович, М. Русов, Л. Мацієвич. В основному входили студенти. Осередки партії («вільні громади») були в Харкові, Києві, Полтаві, Чернігові. У Львові та Чернівцях існували закордонні бюро. Програми і Статуту партія не мала. В Чернівцях і Львові видавалися журнал «Гасло» і газета «Селянин». Рупівці відстоювали соціальні інтереси селянства, яке вважали основою української нації |
| 1900 р. | Поява програмної брошури РУП – «Самостійна Україна» | Написав один із лідерів РУП – харківський юрист Микола Міхновський. Висунуто гасло самостійної України |
| 1902 р. | З РУП вийшла група, яка утворила Українську народну партію (УНП) | Очолював її М. Міхновський. Стояла на позиціях самостійності України. Проіснувала до 1907 р. |
| 1904 р. | Група діячів вийшла з РУП і утворила Українську соціал-демократичну спілку («Спілка») | Очолювали її М. Меле-невський-Басок, О. Скоропис-Йолтуховський. Виступала за те, щоб стати автономною організацією Російської соціал-демократичної партії, яка б представляла усіх робітників України, незалежно від національності. На Женев-ській конференції меншовицької фракції РСДРП «Спілка» увійшла до її складу |
|
Осінь 1904 р. | У Києві створено Українську демократичну партію (УДП) | Засновники: О. Лотоць-кий, Є. Тимченко, Є. Чикаленко. Стояла на ліберальних позиціях. Відстоювала право України на автономію в складі Росії |
| У Києві започатковано Українську радикальну партію (УРП) | Очолили: Б. Грінченко, С. Єфремов. Вимагала вста-новлення в Росії конститу-ційної монархії, права України на автономію |
Таблиця №. Культурний і науково-освітній напрям українського національного руху
| Культурний напрям | Науково-освітній напрям |
|
У 1903 р. в Полтаві відбулося відкриття пам'ятника І. Котляревському, яке перетворилося в справжнє «свято українського слова». На нього з'їхалися представники з Наддніпрянської України, з Галичини, Буковини. Зокрема: І. Карпенко-Карий, М. Коцюбинський, М Кропивницький, М. Лисенко, Панас Мирний, І. Нечуй-Левицький, М. Старицький, П. Саксаганський, Леся Українка та ін. У 1903 р. в Києві українська інтелігенція влаштувала урочисте вшанування композитора М. Лисенка з нагоди 35-річчя його музичної діяльності. В 1904 р. культурна громадськість урочисто відзначила в Києві 35-річчя літературної діяльності письменника І. Нечуя-Левицького. Ці події мали велике значення для піднесення масової української національної свідомості |
Археологічні з'їзди (XIвідбувся в 1899 р. у Києві, ХІІ – 1902 р. в Харкові, XIII-1905 р. у Катеринославі, XIV– 1908 р. у Чернігові) привернули увагу вчених усього світу до української науки, культури. У 1904 р. вийшов у світ «Нарис історії українського народу». Ця праця стала однією з найбільш популярних робіт М. Грушевського. Вона відіграла значну роль у формуванні інтересу українського народу до своєї історії. Ряд українських земств і міських дум ухвалили постанови про потребу запровадити в школах навчання українською мовою. Аналогічні постанови виносять різні з'їзди – агрономічні, технічні та ін. К-во Просмотров: 225
Бесплатно скачать Шпаргалка: Україна на початку ХХ ст.
|