Шпаргалка: Україна на початку ХХ ст.

Листопад 1912 –

лютий 1917 рр.

Діяльність IV Державної думи

Склад депутатів від українських губерній не дозволив організувати українську фракцію. Головою Думи обрано октябриста, великоросійського шовініста, катеринославського поміщика М. Родзинка

1913 р. Депутати звернули увагу Думи на посилення національного гноблення в Україні Депутати – більшовик Г. Петровський. есер О. Керенський, кадет П. Мілюков домагалися свободи національного розвитку та автономії України. Професор С. Іванов вимагав відкриття кафедр українознавства в університетах України. Єпископ Никонвимагав введення української мови в школах 1913 р. Публічна заява голови Думи М. Родзянка Заявив, що в школах на Україні викладання українською мовою неможливе, тому що такої мови взагалі не існує. Все це штучне витворення інтелігентів-сепаратистів 1910–1914 рр. Український національний рух набув нових організованих форм Дуже швидко зростав кооперативний рух, який поєднувався з національним. У 1913 р. на Київщині було 900, на Поділлі – 600 споживчих товариств. «Просвіти» перейшли на напівлегальне становище. Виникають «українські клуби» (найбільшим з них був київський клуб «Родина») 1910–1914 рр. Активізація великоросійських політичних сил в боротьбі проти українського національного руху Російські газети на Україні («Новое время», «Киевлянин») постійно застерігали читачів від «небезпеки українства», «зрадницького сепаратизму мазепинців». Ідеологи великодержавного шовінізму на Україні – Савенко, Шульгін, Щоголєв активно виступили проти національно свідомої української інтелігенції. Вперто поширювалися чутки, що провідні українські діячі таємно фінансувалися німцями та австрійцями. Кадет П Струве опублікував статті, в яких обстоював необхідність підгримувати ідею «Великой России» й гостро критикував український рух за відсутність патріотизму Січень 1913 – середина 1914 рр. У Києві виходив журнал «Дзвін» Активно співробітничали в ньому лідери УСДРП Л. Юркевич, Д. Донцов, С. Петлюра. Журнал виступав за включення робітничого класу в український національний рух Червень 1914 р. «Правда» опублікувала за підписом Оксани Лоли «Звернення до українських робітників» Українських робітників закликати до єднання з російськими робітниками, до спільної боротьби проти українських і російських націоналістів. Цю публікацію високо оцінив В. Ленін Лютий 1914 р. Царський уряд заборонив відзначати 100-річчя від дня народження Т.Г. Шевченка У Думі з цього приводу розгорілася дискусія. Багато депутатів виступили проти цієї заборони. Так, граф Капніст, нащадок В. Капніста, заявив, що заборона святкування є образою для всієї України Лютий 1914 р. Масовий рух протесту проти заборони святкування 100-річчя від дня народження Т.Г. Шевченка Відбулись ювілейні шевченківські дні Охопив широкі народні маси як в самій Україні, так і поза її межами Березень 1914 р. Відбулись ювілейні шевченківські дні У Києві, Харкові, багатьох інших містах України, а також у Петербурзі, Москві, Мінську, Тифлісі пройшли демонстрації, урочисті збори

Таблиця №. Соціально-економічний і політичний розвиток західноукраїнських земель перед Першою світовою війною

Адміністративний устрій та економічний розвиток	Піднесення українського національного руху	Життя і діяльність українців за кордоном
Напередодні Першої світової війни Західна Україна переживала тяжкі соціальні ускладнення. Залишалася сировинним і аграрним придатком Австро-Угорщини. Більша частина землі належала поміщикам, як правило, іноземним (полякам у Галичині, румунам у Буковині, угорцям у Закарпатті). Зростала диференціація села. В 1908 р. в Галичині нараховувалося 5% заможних селян. Водночас 614 тис. селянських господарств не забезпечували прожиткового мінімуму. Відбувається піднесення кооперативного руху. У 1911 р. створено сільськогосподарський крайовий союз торговельних спілок. У 1914 р. засновано крайовий ревізійний Союз, який об'єднав 609 кооперативів. Промисловість запишалася відсталою. Розвивався Дрогобицько-Бориславський нафтовий район. Багато добуваюся гірського воску, солі. Усі промисли, за невеликим винятком, знаходилися в руках іноземного капіталу (німецького, французького, англійського)	Національний рух мав регіональні особливості в орієнтації: Східна Галичина на Австро-Угорщину, Північна Буковина і Закарпаття на Росію. Провідником українського національного культурно-освітнього житія Східної Галичини був митрополит А. Шептицький. Він дбав про школи, заснував науковий інститут при Богословській академії та «Академічний дім» у Львові. За свої кошти посилав людей для навчання за кордон, заснував українську лікарню у Львові. У 1913 р. організував у Львові національний музей. 12 квітня 1908 р. український студент М. Січинський вбив Галицького намісника П. Потоцького. Цим він хотів привернути увагу світової громадськості до долі українського народу. У 1913 р. на Західній Україні виходило 80українських періодичних видань. Діяли «Просвіти». У 1914 р. на Галичині діяло майже 900 «Соколів» і понад 1 тис. «Січей». У 1911 р. учні львівських шкіл (Р. Сушко, І Чмола, син І. Франка П. Франко) заснували перший таємний гурток – «Пласт»	Нова хвиля масової української еміграції спрямовувалася переважно на Американський континент (Канада, США, країни Латинської Америки). Вважають, що до 1914 р. до Канади виїхало 170 тис. українців; до США– майже 200 тис. У 1903 р. у Вінніпезі (Канада) було відкрито читальню ім. Т.Г. Шевченка. З'являються товариства «Просвіта». У 1903 р. почала виходити перша в Канаді газета українською мовою «Канадійський фермер». З 1912 р. українців регулярно починають обирати до провінційних законодавчих органів Канади. Українські емігранти створили Федерацію Української соціал-демократичної партії в Канаді (ФУСДП), що була автономною частиною соціалістичної партії Канади