Сочинение: Тарас Григорович Шевченко (1814-1861)

Кріпаки не мали право навчатись в Академії мистецтв. Тому тільки після одержання відпускної Шевченко почав відвідувати класи Академії, ставши незабаром, за власним виразом поета, одним із найулюбленіших учнівтоварішив Брюллова. Певний час Шевченко навіть жив у Брюллова

Курс навчання в академії тривав шість років. Основну групу учнів (студентів) становили академісти. Крим них, були сторонні учні – ті, що не мали середньої освіти. Стороннім учнем був і Шевченко. Проте у процесі навчання цієї різниці не відчувалось. Сторонні учні складали іспити з усіма разом й мали право на одержання звання класного, або не класного художника.

Академія мистецтв, оскільки вона звалася “імператорською”, загалом була казенною установою. Тому й стр 47 усталився вираз “академізм” як виявив усього застарілого, віджилого. Але академізмові протистояли поступові сили, які були окрасою російського мистецтва, до них належав і Карл Брюллов, художник із світовою славою. У своїй творчості він пройшов складний шлях-од класицизму через романтизм, прямуючи до реалізму. Реалістичні риси виявились в його портретах: Н. Куольника, В. Петровського, В. Жуковського, І. Крилова та ін. Від своїх учнів Брюллов вимагав відтворення правди життя. А. Мокрицький так передавав поради вчителя:”Душа художника, подібно до дзеркала, повинна відображати в собі всю природу”. Разом з тим великий митець був далекий від натуралістичного копіювання життя.

Шевченко творчо сприймав науку Брюллова. Спочатку він копіював деякі картини вчителя: “Голова матері”- із картини “Останній день Помпеї”, “Прерване побачення” ( подарована В. Жуковському ), “Сон бабусі й унучки”. Але чим далі, тим більше молодий художник шукав свою власну манеру.

Учився Шевченко спочатку добре. Комітет заохочення художників ухвалив надати йому грошову допомогу. З 1 січня 1839 р. Шевченко став пенсіонером ( степпендіатом ) Товариства, одержуючи 30 крб. На місяць.

Через рік після вступу в Академії відбувся іспит. За малюнок із натури Шевченка відзначено срібною медаллю 2-го ступеня. На жаль, малюнок цей не зберігся, ми навіть не знаємо його теми.

Формування Шевченка-художника пояснити досить легко. Від дитячих спроб, за допомогою різних учителів, молодий художник прямував усе далі й далі, до висот справжнього мистецтва. Значно важче розкрити як формувався Шевченко-поет. Ми вже висловили припущення, що ще на Україні в саморобній книжечці, куди він пересував стр 48 вірші Сковороди, могли бути і його власні дитячі спроби. На жаль, ми нічого про це не знаємо. Писати вірші Шевченко почав привняно пізно, в ті самі літні теплі ночі, в період знайомства із Сошенком; йому сповнилось тоді 22 роки.

І в образотворчому мистецтві Шевченко згодом став новатором, та значно більшим новатором із перших своїх років був він у поезії. Це було друге, але набагато сильніше його покликання в житті. Згадуючи в кінці заслання часи, коли він жив у майстерні Брюллова, Шевченко написав у свій журнал (щоденник): “І, що ж я робив? Чим займався в цьому святилищі? Дивно подумати. Й займався тоді створенням малоросійських віршів, які потім упали таким страшним тягарем на мою убогу душу. Перед його творами я замислювався й плакав у своєму серці свого сліпця Кобзаря і своїх кровожерних Гайдамаків. У тіні його витонченно-розкішної майстерні, як у спекотливому дикому степу наддніпрянському, пере домною проходили мученицькі твнв наших бідолашних гетьманів. Переді мною стелився степ усіяний могилами. Переді мною красувалася моя прекрасна моя бідолашна Україна в усій непорочній меланхолійній кросі своїй. І я замислювався, я не міг одвести своїх духовних очей цієї рідної чаруючої краси. Покликання, і нічого більше.

Але що ж саме збудило це друге, але значно дужче, сильніше покликання? Та ще й збудило так пізно, коли він був уже, художником. Ми попереду зазначили, що виростав він в атмосфері українських народних пісень, що знав він їх безліч, що любив їх співати. Але від народної пісні до літератури, ще далеко. Треба було знати, зразки цієї поезії,яка повинна була захопити письменника так, щоб він саме поезії віддав перевагу перед малярством. Ще на Україні почалось його знання з української літератури. У вільно він, можливо, читав, або слухав поезії Міцкевича. У Петербурзі стр 49

Перші свої поетичні твори Шевченко передав Гребінці для друкування в алмансі “ластівка”. Про це в кінці 1838 р. Квітку-Основ'яненка Як що напише, тільки цмокнита вдар руками об поли”

Друкування “Ластівка” трохи затрималось, і вона вийшла у світ тільки 1841 р. Уже після виходу “Кобзаря”. Тут уміщено ранню баладу”Причинна” (1837).

Під впливом звідки про смерть автора “Енеїди” написана елегія “На вічну пам’ять Котляревському” (1838) про безсмертну славу поета:

Всю славу, козацьку за словом Єдиним

Переніс в убогу хату сіроти

Стр53 сироти

Протест проти людей, винних у заподіяному горі, проти несправедливих соціальних обставин

Тому доля запродала від краю до краю,

А другому оставила

Те, де заховають (І, 28-29)

У реалістичній в уілому поемі є чимало романтичних елементів. Самий жанр ліро-епічної поеми пов’язаний з романтичною традицією. Емоційна піднесеність, схвильованість і епічної розповіді, і ліричних відступів пов’язані з романтичною поетикою. Проте всі події розгортаються на тлі реалістичних типових обставин, реалістичного пейзажу, на що звернув увагу свого часу М. Рильський.

До розкриття трагедії жінки-матері поет повертався й пізніше, зокрема намалював картину “Катерина” (1842)

Першим твором на історичну тему була поема “Тарасова ніч” (1838) про перемогу козацько-слов’янського війська на чолі з Тарасом Федоровичем (Трясилом) над польським військом під Переяславом 1630 р. Повторенням образу “панків” Шевченко підкреслював соціальний характер визвольної боротьби проти феодалів.

Визвольним козацьким походам у Туречену присвячено невеличку поему “Іван Підкова” (1839). Воскресивши в пам’яті народній героїчну сторінку української історії, поет славив боротьбу за волю. Стр56

Поема “Гамалія” загалом романтична, але є в ній такий реалістичний, “приземлений” образ Босфору:

Босфор аж затрясся, бо зроду не чув Козацького плачу; застогнав широкий

І шкурою сірий буга срепенув.

“морська затока у вигляді сірого бугая, в якого здригається шкура! 3несподівано І дуже сильно”,-зауважував М. Рильський,

поетична мова Шевченка музична, мелодійна Їй властиві ритмічна могутність і метрична розмаїтість.

Виконання портрети на замовлення, ілюстрування книжок, очевидно не могло матеріально забезпечити Шевченка, і він змушений був у лютому 1843 р. Укласти з продавцем книжок Ію лисенковим кабальну угоду: право на вічне видання “Кобзаря”. Ні сам Шевченко,ні його спадкоємці немали права на перевидання. Тому після смерті поета при виданні “Кобзаря” 1867 р. Виникла судова справа (на підставі позору І. Лисенко ).