Сочинение: Трансформація біблійних образів у містерії Івана Огієнка Каїн і Авель

Для денної праці Творцеві…

[1, с. 207].

Він сприймає сувору дійсність досить оптимістично, як справедливе покарання за первордний гріх – непослух Богові, за зраду:

Не справа в яблуках познання, -

Непослух Богу вбив мене…

[1, с. 235].

Взагалі, мотив зради у творах Івана Огієнка з’являється часто і постає у багатьох її проявах. Це зрада власним принципам, зрада товаришам, громадськості, національна зрада, зрада Богові. Але поряд із засудженням такого ницого людського прояву, автор намагається показати і Господню ласку, прощення усім гріхів за умови щирого покаяння. Таке ставлення Адама до Всевишнього ілюструється його спогадами:

Коли на небі перед Богом

В непослух пали Анголи,

То всі за Адовим порогом

Вони ув’язнені були.

…А ми згрішили проти Бога, -

І не поїла нас заглада!

Нехай же буде Богу хвала

За милосердя це до нас…

[1, с. 236].

Таким і постає перед нами Адам. Він виявляє смирення і каяття, готовий до випробувань, сумує за втраченим ним колись раєм, але вірить, що все повернеться:

Та ж не скарав нас Бог навіки

Й не кинув в темну пащу Аду…

Не відібрав Господь нам Раю, -

Он навкруги він, на Землі…

[1, с. 211].

Зовсім інакше Іваном Огієнком зображена Єва. Вона теж сумує за раєм, розуміючи, що втрачене не повернути, але у ній ми не бачимо ні крихти каяття:

І пощо Рай мені минулий,

Коли я кари не забуду?

Застиг у серці біль заснулий,

І щирить зуби Мста повсюду…

[1, с. 237].

Вона просто мовчить, більше того – змовчує, в усьому слухаючись і безголосо скоряючись Адамові, бо ж: