Сочинение: Трансформація біблійних образів у містерії Івана Огієнка Каїн і Авель
А жінка – то йому рабиня.
[1, с. 237].
В усіх суперечках між своїм чоловіком і старшим сином вона, як правило, дотримується нейтралітету, але іноді, ніби випадково з її уст зриваються слова на підтримку Каїна, які показують істинну подобу Єви. Коли у одній із перших зображених автором суперечок між Адамом і Каїном батько каже, що Господь залишив людям рай на землі, той гнівно відповідає, що крім цього є:
І повно Зла, і повно труду,
Й щоденна праця аж до поту…
[1, с. 211].
А Єва на підтримку його слів і собі каже:
Й з косою чорна Смерть повсюду
Нам жити додає охоту…
[1, с. 211].
І хоч автор відводить їй небагато слів у поемі, але в усіх її репліках відчувається невдоволеність рішенням Всевишнього. Їй це видається несправедливим і занадто жорстоким. Це призводить до того, що вона іноді не знає що їй робити, до кого примкнути:
Частим про тихий Рай зідханням
Собі я надірвала душу…
А може з Райським цим проханням
До кого іншого йти мушу?
Багато ж є Міцної Сили,
А ми до Господа Одного…
Коли б хоч раз ми попросили
Бодай… спокусника оцього!…
[1, с. 237-238].
Незважаючи на материні хитання, пошук нею компромісів, її син Авель виріс богобоязливою людиною з щирими дитячими захопленнями прекрасним, природнім. Він під впливом багатьох батькових розповідей намагається повернути рай щирою молитвою, натхненною працею, повною відданістю Єгові, своєю любов’ю до усього сущого:
Яка Краса кругом в Природі.
Прекрасен кожен Божий твір!
[1, с. 213].
Саме через цю любов автор наближує образ Авеля до образу Ісуса Христа. Авель, як і Месія, гине за правду, за любов до Господа Бога, який для нього був понад усе:
О Боже, солодкий, о Творче коханий,
За все я складаю подяку Тобі:
За кожен Твій Дар мені знаний й незнаний,
За витерту кожну сльозинку в журбі!…