Сочинение: Творчество Ивана Мазепы

Як склалася подальша доля обраниці гетьмана? Відповідно до народної версії, Мотря втопилась в батуринському ставку. Відповідно до версії деяких істориків, у 1707 році вона вийшла заміж за 35-37-річного удівця, полкового суддю Семена Чуйкевича, проте була не щаслива в шлюбі та ... закінчила своє життя ігуменею Ніжинського жіночого монастиря.

А гетьман доки жив, сумував за Мотрею та... писав вірші. Багато його віршів стали народними піснями: “Ой горе, горе тій чайці-небозі, що вивела чаєнята при битій дорозі...”

Ой горе тій чайці, горе тій небозі,

Що вивела чаєняток при битій дорозі.

Ішли чумаченьки, воли попасали,

І чаєчку зігнали, чаєнят забрали.

А чаєчка в'ється, об дорогу б'ється,

К сирій землі припадає, чумака благає:

-Ой ти чумаченьку, ти ще молоденький!

Верни моїх чаєняток - вони ще маленькі!

- Ой не верну, чайко, не верну ніколи,

Бо забереш чаєняток, полетиш у поле.

- Не буду летіти, то буду сидіти,

Буду воли завертати й діток доглядати!

- Ой, полети, чайко, на зелену пашу,

Бо вже твоїх чаєняток покидали в кашу!

- Бодай ви, чумаки, у Крим не сходили,

Як ви мої чаєнята у каші зварили.

Бодай вам, чумаки, воли поздихали,

Як через вас чаєнята навіки пропали!

Як бачимо, у народній обробці цей вірш зазнав деяких змін, але це як раз наголошує на тому, що це справжня Народна пісня. Напевно, найголовніший показник вічності вірша, це коли він перетворюється в загальнолюдську, народну пісню.

На сьогодні завершує поетичну мазепіану харківський поет Іван Перепеляк. У 1994 році в Харкові видана його поема «Остання любов гетьмана», в якій, нарешті, розкрита правда про взаємну любов Мазепи і Мотрі Кочубеївни. Як свідчать листи Мазепи — це була взаємна любов двох душ високих помислів. Не зважаючи на велику різницю у віці, Мотря і Мазепа були однодумцями. Мотря, будучи освіченою, з широким світоглядом, як і Мазепа, мріяла про вільну Україну.

Разом зі своїм доносом на Мазепу Кочубей, як доказ аморальності гетьмана, переслав цареві його листи до доньки Кочубея, яка була хрещеницею Мазепи. Тому ці листи і збереглися в московських архівах. Ось один з них: «Моя сердечна кохана Мотронько! Поклін мій віддаю, Ваша Милість, моє серденько, а при поклоні посилаю Вашій Милості гостинця — книжечку і обручик діямантовий... За тим цілую уста коралевії, ручки біленькії і всі члонки тільця біленького, моя любенько кохана!»

Відповідь 16-річної Мотрі, в гетьмана, ми можемо тільки передбачити, що і робить поет. Ось закінчення одного із її листів:

Я не втоплюся у журбі.

На кращі буду ждати переміни.

Дай, Боже, сили!

Любий, а тобі —

Любить мене, як любиш Україну!