Статья: Міжнародний день толерантності
Кожен вчитель постійно повинен удосконалювати себе, прагнути таких стосунків з учнями, які були б побудовані на довір"ї, повазі й любові. А особливо в наш час, коли довкола стільки несправедливості, зла та жорстокості, коли діти й підлітки потрапляють у світ наркотиків та алкоголю, вчителі повинні бути толерантнішими і гуманнішими. Адже та соціальна дійсність, яка оточує нас, часто спотворює стосунки між вчителем та учнями. Педагог повинен вміти реально оцінити становище учня, звернути увагу не лише на його проблеми у школі, а й удома. Можливо, батьки чиї проблеми в особистому житті заважають, не дають можливості учневі повністю реалізувати себе у навчанні. На все це учителю обов"язково слід звертати увагу і намагатися допомагати учням у будь-яких ситуаціях. Вчителю просто необхідно володіти словом, засобом переконання. Це ключ до вирішення багатьох проблем, часом й конфліктів, які виникають у процесі виховної діяльності.
В наші дні, в час складних соціальних потрясінь, особливо необхідна толерантність у взаєминах між членами сім"ї. Але для гармонійного розвитку дитини потрібне особисте щастя батьків, гармонійна сім"я. Яким би гарним не був догляд за дитиною, їй не потрібна повноцінна сім"я. В наші ж дні це трапляється дуже рідко. Неповноцінна сім"я згубно діє на дитину. Педагог повинен знати, в яких умовах проживають учні, адже тільки він може благотворно вплинути на формування психіки дитини, яка живе в неблагополучній сім’ї, бути розумним та обережним порадником батьків, давати виважені, продумані поради, пам’ятаючи, що головне – здоров’я і душевна рівновага дитини. Виховання в дусі толерантності слід розглядати як невідкладне завдання і у зв’язку з цим необхідно створювати різні методики формування толерантності на систематичній та раціональній основі.
Саме з цією метою, на базі шкільних миротворчих об"єднань ЗОШ №№4, 11, 12, 13, 15, гуманітарної гімназії, спеціалізованої школи з поглибленим вивченням іноземної мови "Центр Надії" м. Рівного, а також студентського науково-дослідного об"єднання "Миротворець" РДГУ впроваджуються різні ефективні форми і методи роботи з виховання учнівської молоді на принципах педагогіки толерантності, зокрема диспути, "круглі столи", колективні читання, дебати, рольові ігри, "Уроки толерантності", прес-конференції, вечори, конкурси малюнка та плаката, проведення благодійних операцій "Пошана", участь у проведенні всеукраїнських, міжнародних акцій, свят, Тижнів злагоди і взаєморозуміння.
Шкільні дитячі миротворчі об"єднання існують з 1996 року. За свою цікаву, плідну роботу увійшли до Асоціації клубів міжнародної дружби, засновником якої є український комітет руху "Педагоги за мир та взаєморозуміння".
На допомогу шкільним клубам миру залучені студенти РДГУ, які є членами науково-дослідного об"єднання "Миротворець". Як майбутні педагоги вони проводять інформаційну роботу в школах, прищеплюючи нове мислення в галузі педагогіки миру і толерантності.
Студенти на першому етапі дослідження розробили наукові роботи, 7 листопада 2002 року підготували і провели "круглий стіл", – "З педагогікою толерантності в третє тисячоліття", – де висвітлювали питання виховання учнівської молоді в дусі гуманізму і ненасильства, формування планетарної свідомості, оптимізації міжкультурного та міжнаціонального спілкування.
Надалі в практичній діяльності студентів – ознайомлення учнів з окремими статтями Конвенції ООН про права дитини, Конституцією України, Декларацією принципів толерантності, що допоможе школярам будувати стосунки зі світом на засадах творення, а не руйнування, прищеплювати неконфронтаційне, "небарикадне" бачення світу, прагнення толерантно, неконфліктно вирішувати будь-яке питання.
Вже традицією стало проведення дитячого фестивалю серед учнівських миротворчих об"єднань. Вони взяли участь у чотирьох різних за тематикою фестивалях – "Заради миру", "У нас друзі на всій планеті", Коли ти любиш рідний край", "Всі діти мають право".
У нинішньому навчальному році, 7 травня на базі ЗОШ №13 проводитиметься науково-практична конференція за участю шкільних клубів миру і студентів – членів науково-дослідного об"єднання Миротворець"
Сподіваємось, що робота учнівських миротворчих об"єднань буде і надалі плідною, цікавою і змагальною. Адже серця і душі наших дітей з великою готовністю розкриваються назустріч усьому доброму. Тільки потрібно їх зацікавити, захопити корисними справами на благо миру, злагоди, добра, що допоможе їм стати по-справжньому милосердними, миролюбними, гуманними, толерантними людьми.
Ми повинні вірити, що майбутнє планети, людства, нашої країни і нас з вами не таке похмуре. В природі немає і не може бути нічого безглуздого. Отже, і невпинне відродження людської цивілізації на Землі теж виправдане. Якщо людство розвиватиме в собі вічні істини – любов, щиросердя, доброзичливість, духовність – те, на чому тримається життя, – тоді неодмінно з"явиться більше шансів побачити надійне майбутнє! Так, майбутнє людства залежить перш за все від нас самих!
Виховання культури толерантності у дітей молодшого шкільного віку
Сьогодні все більшого поширення в дитячій середі набувають недоброзичливість, озлобленість, агресивність. Причин цьому є багато. Взаємна нетерпимість і культурний егоїзм через засоби масової інформації, соціальне оточення дітей, сім'ю все частіше проникають і в школу. Тому активізується процес пошуку ефективних механізмів виховання дітей у дусі толерантності. "Так давайте вчитися толерантності в школах та інших співтовариствах, удома й на роботі, а найголовніше – осягати її суть розумом і серцем", – закликає Генеральний директор ЮНЕСКО Федеріко Майор.
Що ж таке толерантність?
Толерантність (від латинського "толеран") – терпіння, переносимість, поблажливість. Словник іноземних мов трактує її як терпіння до чужих думок і вірувань. На сьогоднішній день толерантність розглядається в контексті таких понять як визнання, прийняття, розуміння.
Визнання – це здатність бачити в іншому саме іншого, як носія інших цінностей, іншої логіки мислення, інших форм поведінки.
Прийняття – це позитивне відношення до таких відзнак.
Розуміння – це уміння бачити іншого із середини, здатність поглянути на його світ одночасно з двох точок зору: своєї власної та його.
Толерантність являє собою нову основу педагогічного спілкування вчителя і учня, суть якого зводиться до таких принципів навчання, які створюють оптимальні умови для формування в учнів культури гідності, самовираження особистості, виключають чинник боязні неправильної відповіді. Толерантність в новому тисячолітті – спосіб виживання людства, умова гармонійних стосунків в суспільстві.
На сьогоднішній день виникає необхідність виховання культури толерантності з найперших днів навчання.
Одному із завдань у формуванні особистості молодшого школяра є збагачення його етичними уявленнями та поняттями. Ступінь оволодіння ними у дітей різна, що зв'язане із спільним розвитком дитини, його життєвим досвідом. У цьому плані велика роль відводиться урокам читання. Часто ми говоримо: "Книга – це відкриття світу". Дійсно, читаючи, малюк знайомиться з навколишнім життям, природою, з однолітками, їх радощами, а деколи і невдачами. Художнє слово впливає не лише на свідомість, але й на відчуття і вчинки дитини.
Слово може окрилити дитину, викликати бажання стати краще, зробити щось хороше, допомагає усвідомити людські взаємини, познайомитися з нормами поведінки.
Після прочитання дитячої казки Ганса Христіана Андерсена "Бридке каченя", пропоную дітям відповісти на наступні питання:
• поясніть причини того, що ніхто не любив бридкого каченяти, і він виявився предметом нападок з боку інших;
• чи здаються вам ці причини справедливими і обґрунтованими?
• чи вважаєте ви, що різні в усіх відношеннях люди можуть уживатися разом? Якщо можуть, то яку витягують з цього користь, чому вчаться?
У людей, яких зневажають і відкидають, часто розвивається комплекс неповноцінності, що завдає шкоди їх самоповазі. Знайдіть в тексті речення, з яких ясно, що каченя втрачає самоповагу. Мета – застосувати історію бридкого каченяти до ситуацій, що реально існують в сім'ях або суспільстві. Входивши в роль, діти на собі випробовують, що означає бути ізгоєм. Всі разом обговорюємо, могли б качата якось інакше віднестися до не схожого на них каченяти.
На уроках навколишнього світу ми з дітьми йдемо на екскурсію в парк. Хлопцям даю завдання – знайти два однакові листочки, що впали з одного дерева (спеціально вибираю те, що самотньо стоїть). Діти намагаються знайти. Приносять одні, інші. Ми уважно їх розглядаємо. В одних форма не дуже схожа, в інших різні відтінки кольору. Врешті-решт, діти трохи втомлюються, ентузіазм знижується. Ставлю питання: «Чому природа навіть на одному дереві не створила однакового листя?» Хлопці замислюються. Потім починають висловлювати свою думку.
А чи можна було виконати це завдання? Відповіді дітей – ні.