Статья: Міжнародний день толерантності

А підніміть руку ті, хто зробив сам хоч одну частину свого тіла: вухо або вію, око або рот...

Таких немає, – відповідають діти.

Виховання культури толерантності повинне здійснюватися за формулою: "батьки + діти + вчитель".

Заходи, в яких беруть участь батьки, служать хорошим прикладом взаємодії двох найважливіших чинників в житті дитини, школи і сім'ї, що об'єднали свої зусилля в учбовому процесі, направленому на виховання відкритого, неупередженого відношення до людського різноманіття.

Саме на першому етапі, коли батьки хочуть, легко йдуть на контакт, необхідно підтримати їх бажання, дати можливість, зв'язати всіх в єдине ціле, щоб разом ділити радощі і прикрощі, разом здолати труднощі і святкувати перемоги.

Ми почали з організації родинних вечорів в класі: на перших порах боязких, але все таки таких, де в атмосфері людського тепла і взаємної щедрості виховувалося бажання "віддати, а не узяти", подарувати людям радість. Таким був вечір "Давайте познайомимося". Кожна сім'я представляла себе: членів сім'ї, їх фотографій, свої кохані національні пісні, вірші на рідній мові, національні блюда, розповіді про родинні і національні традиції.

Ось ми вже всі разом організовуємо велике свято "Я, ти, він, вона – разом дружна сім'я", де діти в національних костюмах розповідають вірші, співають пісні, кожен про свою країну, танцюють національні танці, пригощають всіх гостей національними блюдами, які вони випекли разом з батьками.

На кожному вечорі, на кожному святі клацають фотоапарати, і ось готова величезна фотогазета! Важко сказати, кому веселіше – батькам чи дітям.

Проведемо експеримент. Попросимо різних людей охарактеризувати сучасний світ. І можемо почути: страшний, жорстокий, роз'єднаний. Дійсно у нашому світі страшно жити: страшно знепритомніти на вулиці, страшно йти увечері додому, страшно відкривати двері незнайомцеві, страшно летіти на літаку. Але ще страшніше від думки, що і наші діти, і наші внуки все своє життя переживатимуть почуття недовіри і нетерпимості по відношенню до тих, що оточують.

Тому останнім часом все частіше і частіше виникають розмови про толерантний світ, тобто світі без насильства і жорстокості, світі, в якому найголовнішою цінністю є неповторна і недоторкана людська особа. Але просто розкидатися красивими словами, звичайно, недостатньо. Толерантність потрібно виховувати. Саме тому з'явилася необхідність розробити програму "Виховання культури толерантності у дітей молодшого шкільного віку" і опробовувати її, тим більше що стосунки між сучасними школярами, на жаль, не можна назвати ідеальними.

Представлена система класних годин і колективно-творчих подій, що виховують терпимість по відношенню до людей, дозволить учням успішно адаптуватися не лише до життя в школі, але й за її межами.

Програма "Виховання культури толерантності у дітей молодшого шкільного віку" призначена для реалізації в 1-4 класах і передбачає наступні направлення навчання толерантності:

1. Знайомство дітей з принципом пошани людської гідності всіх без виключення людей.

2. Розуміння того що кожна людина – унікальна особа, і пошана відмінностей між людьми.

3. Розуміння принципу взаємодоповнюваної як основної межі відмінностей. Учні повинні зрозуміти, що їх відмінності можуть виступати як доповнюючи один одного елементи, як дарунок кожного з них групі в цілому.

4. Розуміння принципу взаємозалежності як основи спільних дій. Дітей слід привчити до спільного вирішення проблем і розподілу праці при виконанні завдань, щоб наочно показати, як виграє кожен при вирішенні проблем через співпрацю.

5. І як результат – залучення до культури миру. Діти, що на практиці пізнають, що таке пошана і терпимість по відношенню до інших отримують основи, необхідні для творення миру і розвитку співтовариства. Дії, зроблені ними для служіння співтовариству сім'ї, класу, школи, укріплюють їх знання і роблять можливим створення суспільства взаємної згоди, де живуть в радості і гармонії.

Основною метою програми є формування у дітей навиків толерантних стосунків. Як підсумок реалізації програми очікуються наступні результати:

• дитина, що успішно взаємодіє в колективі;

• дитина, що протистоїть нетолерантним стосункам;

• соціально адаптована дитина.

Виходячи з поставленої мети і очікуваних результатів, оптимальним результатом їх реалізації є організація системи справ в кожному класі впродовж 4 років. Кожен навчальний рік починається з проведення діагностики (соціометрія, анкетування, психологічне тестування) і закінчується підсумковою колективно-творчою справою.

С.В. Бобінова, вчитель початкових класів вищої кваліфікаційної категорії