Учебное пособие: Історичні чергування звуків

Це чергування розвинулося ще в спільнослов'янській, давньоукраїнській мовах орієнтовно в XI—XII ст. на місці колишніх зредукованих голосних [ъ] та [ь] і перейшло в усі східнослов'янські мови: сънь (сон) — съна (сну), дьнь (день) — дьню (дня).

Зредуковані голосні [ъ] та [ь]нагадували звучанням відповідно голосні [О] та[Е] . Вони могли стояти услабкій (у кінці словаснопъ, ночь , перед складом з голосним повного твореннясъто, тьма , перед складом із зредукованим голосним у сильній позиціїжьньць, шьвьць ) або в сильній позиції (під наголосомдьнь, сънъ , перед складом із зредукованим голосним у слабкій позиціїпальць, търгь, вьрба ), у сполученнях ър, ьр, ъл, ьл між приголоснимизьрно, шьлкь , де перетворювалися у звуки нормальної довготи е, о: зерно, шовк.

З XII ст. зредуковані [ъ] та [ь], що стояли в слабкій позиції, занепали, а ті, що стояли в сильній позиції, розвинулися в голосні повного творення [О] та[Е] . Голосні [О] та[Е] , що розвинулися із зредукованих у сильній позиції й чергуються в сучасній українській мові з фонемним нулем на місці колишніх зредукованих, називаються випадними.

Таблиця. Чергування [О] та[Е] з нулем звука