Учебное пособие: Написання орфограм в коренях, префіксах і суфіксах. Тренувальні вправи

6. Виконання практичної роботи

Морфема — найменша неподільна значуща частина слова.

Корінь — частина слова без префікса і суфікса, спільна дляспоріднених слів (стрижнева морфема, виражає загальне лексичне значення слова).

Префікс - морфема, що стоїть перед коренем (-я).

Суфікс ^ після

Закінчення (флексія) — афікс, займає кінцеву позицію в змінюваному слові, виступає показником синтаксичних зв'язків між словами у словосполученні й реченні.

Основа — частина змінюваного слова без закінчення (виражаєлексичне значення слова).

Афікси є носіями словотвірного і граматичного значень слова(уточнюють значення кореня).

• Л •, постфікс (сь, -ся), інтерфікс (V — о, є, и, і — голосна, що поєднує корені складних слів: лісостеп, трикутник, перекотиполе, фотоелемент).

2. Розбір за будовою (морфемний аналіз).

Словотвір — розділ мовознавства, щовивчає лексичні одиниці (слова) за структурою, способом їх творення.

Спосіб словотворення — це певний шлях утворення новогослова (за допомогою мовних ресурсів чи переосмислення слова).

Словотворчий аналіз — встановлення способу словотворення аналізованого слова (визначення творчої основи та словотворчих афіксів). Різниця з морфемним аналізом: поділ на морфемивідбувається (при морфемному аналізі) безвідносно до способутворення і з'ясування, за допомогою яких словотворчих засобіввиникло аналізоване слово.

Додаткові матеріали

Словотворчі засоби відіграють важливу роль у стилістичномузабарвленні слів і в стилетворенні. Стилістична виразність тексту посилюється, якщо в ньому використано слова, що завдякисловотворчим засобам виділяються своїми стилістичними функціями. Наприклад, правда — неправда, воля — неволя, рука —ручище, рученька, ручечка...

Стилістичні можливості словотвору виявляються, насамперед, у синонімії словотвірних афіксів. Одні суфікси використовуються для творення від якоїсь основи слів з відмінними значеннями — рука — ручний, рушник, рукав; воля — вільний,вольовий, воліти.

Вони сприяють збагаченню словникового складу мови, використовуються як засіб значеннєвого розрізнення лексичних одиниць, що розвиваються з одного кореня. Це суфікси з лексико-семантичним значенням. Інші суфікси (з лексико-граматичнимзначенням), приєднуючись до кореня, не змінюють семантики слова, а вносять додаткові відтінки означально-обставинного й експресивного характеру (сестра — сестричка, сестронька; кіт — котик, котичок, котяка, котяра, котюча). Ці суфікси, як правило,надають словам і висловлюванню взагалі певного стилістичногозабарвлення, тому частіше використовуються зі стилістичною метою. Стилістичні властивості слів, утворених певним способом,виявляються при зіставленні лексем, що мають один корінь і значення, але різне словотвірне оформлення.(За О. Пономарівим) орфограма префікс суфікс

Суфікси: -ння, -ття, -зтв(о), -цтв(о), -ість, -ств(о).

Інші іменникові суфікси з лексико-семантичним значенняме мають виразного стилістичного забарвлення, їхні стилістичні можливості залежать від семантики основи, від місця словав історії розвитку мови, від належності його до певної лексико-семантичної групи: до термінологічної лексики, поетичної, розмовної тощо. За наявності паралельних суфіксальних утвореньчасто одне з них є нейтральним, друге — стилістично маркованим: висота, глибина, ширина (нейтральні) — височінь, глибінь(глибочінь), широчінь (уживані переважно в художньому, рідшев публіцистичному стилі).

(За О. Пономарівим)

Суфікси з лексико-семантичним значенням: -юх-, -л-, -ил-,-есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк-.

Збірно-зневажливі суфікси: -юг-, -ищ-, -н(я), -в(а). (їжачня, татарва, ручище, катюга...).

Щодо стилістичних можливостей префікси поступаються суфіксам.

Префікси, префіксоїди: па-, про-, анти-, архі-, екстра-, контр-, псевдо-, ультра-... надають словам книжного відтінку.

Публіцистика використовує утворення з такими префіксамидля надання викладові гумористичного, іронічного чи сатиричного спрямування.

Основоскладання — це поєднання компонентів з відмінноюсемантикою, часто належних до різних частин мови. Такий засіб словотвору властивий усім функціональним стилям мови, аленайбільше поширений він в офіційно-ділових, наукових і публіцистичних текстах: гідроканал, демократія, макросистема...

Компоненти: само-, мало-, багато-, -лог, -філ, -фоб, -ман, -зна- вство.

Стилістичне забарвлення утворених цим способом слів пов'язане здебільшого з новим значенням.

Словоскладання (поєднання синонімічних пар) використовується в мові не стільки, як словотворчий, скільки як стилістичний засіб. Адже поєднання двох синонімів є першим ступенемїх ампліфікації (стилістичної фігури). Через те майже всі слова,сконструйовані в такий спосіб, зберігають образність та експресивність. Виняток становлять терміни типу ампер-виток, кіловат-година, інженер-економіст, інженер-технолог, лікар-терапевт,мовознавець-лексикограф, технік-механік.