Учебное пособие: Систематична похибка опосередкованих вимірювань
Отже, .
Визначивши з відхили і підставивши їх у рівняння (4.42), одержимо такі рівності:
,
що виражають властивості відхилів . Ці рівності застосовуються для перевірки правильності визначення оцінок
шуканих величин після розв’язання системи рівнянь.
Визначення оцінок шуканих величин
пов’язано з великим обсягом обчислень, який швидко збільшується із збільшенням числа умовних рівнянь. Останнє необхідно для підвищення точності одержаних оцінок. У сучасні дні обробка результатів сумісних і сукупних вимірювань виконується за допомогою ЕОМ за стандартними програмами. Тому точність оцінок істинних значень вимірюваних величин може бути значно підвищена при збільшенні числа умовних рівнянь до кількох десятків і навіть сотень, а в деяких випадках і більше.
Для оцінки точності одержаного розв’язання системи рівнянь звичайно припускають, що точність визначення коефіцієнтів значно вища від точності визначення коефіцієнтів
. Це припущення, як правило, виправдане в багатьох практичних випадках. При його виконанні похибки оцінок
шуканих величин
визначаються тільки дисперсіями результатів вимірювання останніх. А враховуючи, що згідно з рівняннями оцінки
є лінійними комбінаціями величин
, маємо
,
де- оцінка дисперсії шуканих величин
- оцінка дисперсії коефіцієнтів
.
Якщо припустити, що всі результати спостережень є рівноточними, а отже, всі дисперсії у виразі однакові
,
то оцінка СКВ
Для обчислення рекомендується досить простий вираз
,
в якому залишкові похибки визначають із рівнянь після визначення оцінок
згідно з системою рівнянь.
Якщо точність визначення усіх коефіцієнтів системи рівнянь (4.45) приблизно однакова, то оцінку СКВ результату вимірювань величин визначають за формулою
де- алгебраїчні доповнення головного визначника D, які одержують виключенням з нього j-го рядка та j-го стовпця.
З рівнянь випливає, що точність сукупних і сумісних вимірювань залежить від співвідношення числа шуканих величин m і числа умовних рівнянь n. Чим значніша умова , тим точніше результати обробки. Якщо m і n близькі, то результати обробки визначаються з грубими похибками.
Довірчі інтервали для істинних значень усіх вимірюваних величин одержують за розподілом Стьюдента при числі степенів вільності .
Якщо при сукупних і сумісних вимірюваннях умовні рівняння нелінійні, то застосовують їх лінеаризацію.
Таким чином, методика обробки результатів сукупних і сумісних вимірювань така:
1. Записують систему умовних рівнянь при підстановкою експериментальних даних у рівняння початкової залежності.
2. Систему умовних рівнянь приводять до нормального вигляду. Для обчислення коефіцієнтів нормальних рівнянь складають допоміжну табл. 2, яка дозволяє також перевірити правильність визначення шуканих величин.
Таблиця 2.
q | ![]() | ![]() | ... | ![]() | ![]() | ... | ![]() | ... | ![]() | ... | ![]() | ![]() | ![]() | ... | ![]() |
1 | ![]() | ![]() | ... | ![]() | ![]() | ... | ![]() | ... | ![]() | ... | ![]() | ![]() | ![]() | ... | ![]() |
2 | ![]() | ![]() | ... | ![]() | ![]() | ... | ![]() | ... | ![]() | ... | ![]() | ![]() | ![]() | ... | ![]() |
... | ... | ... | ... | ... | ... | ... | ... | ... | ... | ... | ... | ... | ... | ... | ... |
... | ... | ... | ... | ... | ... | ... | ... | ... | ... | ... | ... | ... | ... | ... | ... |
n | ![]() | ![]() | ... | ![]() | ![]() | ... | ![]() | ... | ![]() | ... | ![]() | ![]() | ![]() | ... | ![]() |
![]() | ... | ![]() | ![]() | ... | ![]() | ... | ![]() | ... | ![]() | … | ![]() | ... | ![]() |
Визначають оцінки шуканих величин , розв’язуючи систему нормальних рівнянь, для чого використовують один із методів:
а) метод, який ґрунтується на послідовному виключенні невідомих (метод Гаусса);
б) метод із застосуванням визначника.