10 орфограм з української мови

Правопис ненаголошених е, и, о 1. У коренях слів пишуться букви е, и, о, якщо вони відповідають звукам [е], [и], [о] під наголосом у споріднених словах чи в інших формах слів: весло — весла, живе — жити, розумний — розум. 2. Є слова, в яких перевірити наголосом ненаголошені голосні [е], [и], [о] неможливо, тому їхнє написання при потребі уточнюється за словником: орден, кишеня, Колумбія тощо. 3. Буква и пишеться: а)  у суфіксах -ив-, -ичок-, -ик-, -ин-, -иц-, -ичк-: печиво, кошик,кошичок, березина, телиця, вуличка; б) у групах -ри-, -піл-: бриніти, глитати. 4. Буква е пишеться: а) у групі -єре-, -еле-: берег, шелест, зелень; б) у суфіксах -єн-, -єнк-, -еньк-, -ер-, -есеньк-, -ечк-, -ец-, -тель-:маленький, трошечки, доленька, травень, вихованець тощо; в) коли е при зміні слова випадає: рівень — рівня, кінець — кінця. 5.  У частині слів давній звук [о] перед складом з ненаго-лошеним [а] зберігається: гончар, собака, козак, лопата, солдат,товар, корявий, поганий, а також у словах богатир (велетень),монастир. Правопис апострофа Апостроф пишеться: 1.  Після губних б, п, в, м, ф перед я, ю, є, ї: б’ю, п’ю, в’ю, м’яч,верф’ю. 2. Після р у кінці складу: пір’я, матір’ю, надвечір’я, межгір’я. 3. Після к у слові Лук’ян і похідних від нього: Лук’янівка. 4. Після префіксів: об’ява, роз’їзд, возз’єднання, пів’яблука. 5. На межі частин складних слів: трьох’ярусний. 6. У словах іншомовного походження після б, п, в, м, ф, ж, ч, ш, г, к,х: інтерв’ю,п’єса,верф’ю,п’єдестал,прем’єра. 7. Після р у кінці складу в словах іншомовного походження: бар’єр, Лур’є, кар’єр. 8. Після скорочених часток у прізвищах іншомовного походжен­ня: Жанна д’Арк, ОТенрі. Апостроф не пишеться: 1.  У словах святкувати, цвях, тьмяний, духмяний, медвяний, свято,але верб’я, черв’як, перм’як. 2. Після р, що позначає м’який приголосний: буря, рядок, рюкзак, Рязань. 3. Після букв, що позначають губні приголосні та р перед йо: Воробйов, Муравйов, курйоз. 4. Після б, п, в, м, ф, ж, ч, ш, г, к, х перед наступними я, ю, є в словах іншомовного походження: бюлетень, пюре, Гюго. 5. Після префіксів, що закінчуються на приголосний, перед коренем, що починається з голосного: безіменний, дезінфекція. Вживання м’якого знака на письмі М’який знак пишеться: 1. У кінці та в середині слова для позначення м’яких приголосних [Д’]. [т’1. [з’], [С], [ » ‘], [ц’], [л’], [н’]: молодь, вишень, знань, сердець, осель, горить, колись, біль, сядьте, більше, зненацька, цього, трьох, сьогодні. 2. У суфіксах -ськ-, -зьк-, -цьк-, -ськість-, -зькість-, -иськ-, -еньк-, -оньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк-: сільський, близький, людський, військо, близько, хвацько, тоненько, чорнісінький, малюсінький. 3. Після л Перед наступною літерою на позначення приголосного (крім л): крильце, їдальня, дальній. 4. У суфіксах -альник-, -ельник-, -ильник-, -ільник-, -альн-, -ельн-, -ильн-, -альність: купальник, будівельник, коптильник, тональність. 5. У сполученнях -ньк-, -льк- і похідних від них -ньц-, -ньч-, -льц-, -льч-: ненька — неньці, неньчин; лялька — ляльці, ляльчин. М’який знак не пишеться: 1.  Після букв, що позначають губні приголосні: [б], [п], [в], [м],[ф]: дріб, короп, кров, верф. 2. Після шиплячих [ж], [ч], [ш], [шч]: наріжте, ківш, дишеш. 3.  Після р: базар, байкар, Харків. 4.  У кінці окремих слів після ц: палац, бац, буц, клац. 5.  Між літерами, що позначають м’які приголосні: після, старість, але різьба, тьмяний. 6. Після н, д перед суфіксами -ченк-, -чук-, -чишин-: Грінченко, Романчук, Іванишин. 7. У словах баский, боязкий, в’язкий, дерзкий, жаский, ковзкий, порский, плаский (плоский), різкий. Сполучення -зк-, -ск- у них не є суфіксами. 8. У суфіксах -алн-, -илн-: ципілно, держално, пужално. Проте у зменшених формах м’який знак пишеться: держальце, пу-жальце. 9. У сполученні -лк- та в похідних від нього -лц-, -лч< гілка -гілці, гілчин; балка — балці, балчин; Наталка — Наталці, Наталчин; булка — булці. 10.  Між літерами, що позначають подвоєні (подовжені)приголосні: рілля, розрісся, ллю, нісся. Сполучення літер йо, ьо Сполучення йо вживається: 1. На початку слова: Йорданія, його. 2. В середині слова після голосного: район, Анатолійович. 3. Після приголосного на початку складу: серйозний, батальйон. 4. Після губних приголосних: Соловйов, Муравйов. Сполучення ьо вживається після м’яких приголосних: цьому, братнього, льон.