Анализ стихотворения павла тычины блакить мою душу обвияла

Блакить мою душу обвіяла. Душа моя сонця намріяла, Душа причастилася кротості трав – Добридень я світу сказав! Струмок серед гаю як стрічечка. На квітці метелик мов свічечка. Хвилюють, маюють, квітують поля Добридень тобі, Україно моя! Воть я зняю это стихотворэния да уж так вышло что знаю его стихотворениэ