Дібрати і записати кілька народних прикмет, у яких вживаються прислівники з різними ступенем вияву ознаку дії, наприклад: тепло-тепліше, холодно-холодніше.

Високо і швидко пливуть у небі хмари - на гарну погодуГрім узимку - на сильні морози, блискавка - на бурюТак холодно, що якби не вмів дрижати, то змерз биБагато снігу - багато хліба.  Був уночі іній - вдень сніг не випаде.  В лютому сонце йде на літо, а зима на мороз.  В холод кожен молод.  Взимку сонце крізь плач сміється.  Вітер добрий при стозі, а злий при морозі.  Вітер у січні зі сходу несе добру погоду.  Грім узимку - на сильні морози, блискавка - на бурю.  Держись, Хома, іде зима!  До завірюхи треба кожуха.  Зима біла, та не їсть снігу, а все - сіно.  Зима з снігами-літо з хлібами.  Зима засніжена - літо дощове.  Зимове сонце, як мачушине серце: світить, а не гріє.  Зимою день такий: сюди тень, туди тень, та й минув  Зимою деньок, як комарів носок.  Зимою добре, а літом ще краще.  Кільця довкола місяця - на сніг.  ледащо, а їсти нема що.  Лиха тому зима, в кого кожуха нема, чоботи -  Лютий воду відпускає, а березень підбирає.  Місяць лютий гостро крутий.  Місяць лютий спитає чи взутий,  Мороз - аж іскри сипляться.  Не той сніг, що мете, а той, що зверху йде.  Синиця пищить - зиму віщить.  Січень не так січе, як у вуха пече.  Сонце блищить, а мороз тріщить.  Так холодно, що якби не вмів дрижати, то змерз би.  Такий мороз, аж зорі скачуть.  То сніг, то завірюха, бо вже зима коло вуха.  У місячні ночі сніг не тане.  цілий день.  Як зазиміє, то й жаба оніміє.  Як лютий не лютуй, а на весну брів не хмур.   Як приходить сніг з дощем, то йдуть до шевця з плачем.  Як сніг упаде, то пастух пропаде, а як розтане, пастух устане.  Якщо взимку сухо і холодно, влітку сухо і спекотно.