Інформація про українську мову. Допоможіть!

Поговорим о литературных или, правильнее, стандартных языках. Русский литературный язык начал создаваться лишь с эпохи Петра Великого, т.е. с начала XVIII века. Над его созданием мучились целые поколения писателей и ученых, которые пытались приблизить русский к уровню европейских языков (как, например, французского или немецкого). Несомненно, русский литературный язык по происхождению достаточно «искусственный». В нем довольно высокий удельный вес церковнославянских элементов (т.е. из чуждых простому народу заимствований из традиционного языка церкви): союз, облако, младший…). Кроме очевидных заимствований (маникюр, шлагбаум, аптека [последнее слово было заимствовано через польский, как множество других латинизмов и германизмов)), в нем также и огромное количество калек (влияние [совершенно нерусское слово по происхождению, чисто церковнославянское] < лат. influentia), трогательный < фр. touchant, пылесос < нем. Staubsauger, и даже такие отнюдь не русские по происхождению слова, как доступ < пол. dost?p, причина < пол. przyczyna, или даже если < пол. je?li). Даже в первые десятилетия XX в. мало кто владел русским литературным языком — увы, школьное образование в Российской империи было на чрезвычайно низком уровне, и народ в подавляющей своей массе был безграмотен. Империя пыталась навязать русский язык всем «русским», в том числе и так называемым «малороссам». Но русский литературный язык был малопонятен украинцам. Поэтому украинские деятели, следуя в русле общеевропейских процессов, принялись за создание украинского «литературного» (стандартного) языка. Украинские писатели и ученые старались избегать тех слов, которые не соответствовали закономерностям украинских диалектов, в частности церковнославянизмов, да и вообще стремились разрабатывать полноценный «литературный» (стандартный) язык именно на основании народных диалектов. Вместе с тем они понимали, что ограничиваться народными диалектами просто невозожно. Они также заимствовали слова из других языков, часто адаптировали их в соответствии с законами того же самого литературного языка, который они создавали (причем эти слова ну никак не более искусственные, чем вышеназванные русские) (вплив < пол. wp?yw < лат. influentia, власний < пол. w?asny < чеш. vlastn?, місцевість < пол. miejscowo?? < лат. localitas (см. также нем. ?rtlichkeit), унеможливити < нем. verunm?glichen). В Российской империи власть неоднократно выступала именно против развития украинского «литературного» (стандартного) языка (в частности, на основании суровых ограничений употребления украинского языка в публичной сфере — вспомним Валуевский циркуляр 1863 г. или же Эмский указ 1876 г., ну и т.д.). Тем не менее, украинцам из Австро-Венгрии и Российской империи все-таки удалось вывести украинский язык на довольно высокий уровень «литературности» (стандартности). В частности, в Австро-Венгрии украинский язык функционировал как полноценный «литературный» (стандартный) язык еще до Первой мировой войны. В украинском языке традиционно избегали именно искусственных элементов, например активных деепричастий на -щий, -вший, которые не свойственны ни украинским, ни русским диалектам. Украинский литературный язык значительно ближе к «народному», чем русский, так что стереотипный аргумент об «искусственности» украинского языка, исходящий со стороны русскоязычных, вызывает недоумение.

1. Українська входить до трійки найкрасивіших мов у світі. На мовному конкурсі в Італії її визнали другою за мелодійністю мовою світу (після італійської). На мовному конкурсі, який пройшов у Парижі у 1934 році, українську мову визнано третьою найбільш красивою мовою в світі (після французької та перської) за такими критеріями, як фонетика, лексика, фразеологія й будова речення.2. Найдавніша згадка про українську мову датується 858 роком, а вперше українська мова була прирівняна до рівня літературної мови в кінці XVIII століття після виходу у 1798 році першого видання “Енеїди”, автором якої є Іван Котляревський. Саме його і вважають засновником нової української літературної мови.3. Українська мова є однією з найпоширеніших мов в світі, і за кількістю носіїв займає 26-те місце в світі.4. Український алфавіт являє собою один з варіантів кирилиці, число букв в ньому дорівнює 33. Порівняно з російською мовою, в українському немає великої кількості церковнослов’янських слів. З точки зору лексики найближчими до української є білоруська (84%) і польська (70%) мови.5. Першим букварем, виданим в Україні, був «Буквар» («Азбука»), надрукований у 1574 р. у Львові першодрукарем Іваном Федоровим. Книжка складалася з абетки, складів, зразків відмінювання і короткої читанки. До нас дійшов лише один примірник, який знайдено в Римі 1927 р. Зберігається в бібліотеці Гарвардського університету (США). Факсимільне видання було здійснено в Києві 1964 та 1974 рр.6. Найдавнішими українськими поетесами, імена яких відомі, й про яких збереглися документальні свідчення, є інокиня Анисія Парфенівна і Анна Любовичівна; жили вони, очевидно, в кінці XVI – на початку XVIII ст. і залишили акровірші, де вписано їхні імена.7. Найстарішою українською піснею, запис якої зберігся до наших днів, вважається пісня «Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш?»8. Найбільшу кількість разів перекладений літературний твір – «Заповіт» Т.Г.Шевченка: 147 мовами народів світу.9. Найбільша кількість псевдонімів була у поета Олексндра Кониського – 141, у І.Франка – 99, письменник Осип Маковей користувався 56 псевдонімами.10. Найбільшу кількість синонімів має слово «бити». Згідно з «Коротким словником синонімів української мови» їх нараховується 45.11. Найбільш вживаною літерою в українському алфавіті є літера “п”. Також на цю літеру починається найбільша кількість слів. Тоді ж як найрідше вживаною літерою українського алфавіту є “ф”. В українській мові слова, які починається з цієї літери, в більшості випадків запозичені з інших мов.12. Найдовшим словом в українській мові є назва одного з пестицидів «дихлордифенілтрихлорметилметан». В ній міститься тридцять літер.13. Найдовша абревіатура в українській мові – ЦНДІТЕДМП, яка розшифровується як Центральний науково-дослідний інститут інформації і техніко-економічних досліджень з матеріально-технічного постачання. Вона складається з дев’яти літер.14. Кілька фактів про паліндроми (слово, словосполучення чи фраза, які можливо читати як зліва направо, так і справа наліво, при цьому звучання й значення не змінюються). В українській мові є лише два семибуквених паліндроми: «ротатор» і «тартрат». А до найдовших фраз паліндромів належать «Я несу гусеня» та «Аргентина манить негра». В останньому випадку не враховується буква «ь». Такі дрібні порушення дзеркальності допускаються, адже складання композицій — справа непроста.15. Дослідники доводять, що чимало вживаних сьогодні українських слів та мовних коренів були поширені ще у часи трипільської культури, про що свідчать топографічні назви, народні пісні сонцепоклоннецьких часів та значний слід у древньо-індійській мові — ведичному санскриті, джерела якого дійшли до нас з давнини у 5 тисяч років.