Характеристика Кандати з твору Павутинка!!!!!!!!!!

Ось постає переді мною Маруся. Автор розповідає не тільки про її губки та носик, а виписує кожну деталь її зовнішності, кожен штрих її одягу. Вказується на колір, назву, особливості матеріалу кожної частини дівочого вбрання, розповідається, які в неї намисто, дукати, мережки, вишивки й інші дрібнички туалету молодої дівчини: «Висока, прямесенька, як стрілочка, чорнявенька, очиці, як тернові ягідки, бровоньки, як на шнурочку, личком червона, як панська рожа, що у саду цвіте, носочок так собі пряменький, з горбочком, а губоньки як цвіточ-ки розцвітають, і меж ними зубоньки, неначе жарн-івки, як одна, на ниточпі нанизані». Можна й далі продовжувати цей портрет. Але одне стає зрозумілим: не треба ніяких енциклопедій, щоб дізнатися про українська життя. Найкраще — взяти повість Г. Квітки-Основ’яненка «Маруся» і прочитати. Автор зобразив у ній найголовніші звичаї та ритуали українського народу. Поетично змальовано весілля у подруги Марусиної, де дівчина вперше побачила гарного парубка Василя. Квітка-Основ’яненко і тут дотримується принципу описувати все докладно: «Троїста музика гра, що духу: риплять скрипки, бряжчать цимбали, а замість баса, сам скрипник скрізь зуби гуде та прицмокує». А з якою майстерністю зображено парубочий танець — «горлиця» ! Здається, що ще хвилина, і ти сам підеш у коло, щоб затанцювати «дрібушки» або «навприсядки» . Рух, темперамент чи плавність — усе талановито схоплено автором. На підставі таких описів можна відновити самому рухи танцю чи приготувати згадані у творі страви, пошити відповідне вбрання. Дивуєшся, як у такій невеличкій за обсягом повісті можна було про все розповісти, причому розповісти докладно, до найменших дрібниць.