Характеристика "простака",з твору Вольтера

Повість «Простак», яку Вольтер написав у 1767 році, стала значним явищем філософської прози того часу. В цьому творі автор зробив великий крок вперед на шляху зближення живої сучасності і літератури. Події, що відображені у повісті, розгортаються у Франції і майже повністю звільнені від екзотичного маскування. Якщо в «Кандиді» і «Задигі» письменник камуфлює об’єкт критики або переносить події на Схід, то в «Простаку» він відкрито говорить, що у французькому тогочасному суспільстві було немало пороків. Тому у повісті е багато побутових і соціальних подробиць, максимально наближених до реального життя, якими дуже зміцнюється викривальний пафос «Простака». Викриття пороків суспільства відбувається в ідеологічній області. Автор засуджує феодальну Францію з точки зору просвітницького розуму, з позиції людини, не зіпсованої цивілізацією. В «Простаку» доведена до логічної межі і характерна для філософських творів думка про ворожість феодальних відносин людській особистості і її природним почуттям. Герої повісті «Простак» не тільки страждають, як герої «Задиги» і «Кандиди», але й опиняються у трагічній ситуації, що призводить до їх загибелі. Побудовою повісті «Простак» є зовсім не зіткнення характерів. Основу твору складає конфлікт індіанця-гурона, француза за походженням, з незрозумілими для нього ворожими обставинами і вимогами життя європейського суспільства. Поступово перед героєм розкривається нелюдська сутність феодальної дійсності.  Названий при хрещенні Геркулесом де Керкабоном, герой повісті, простодушна людина, потрапляє в комічні ситуації через порушення різних суспільних норм і умовностей. Не визнає він ніяких моральних обмежень і судить про все з точки зору «природного права». Автор з усмішкою дивиться на свого героя і в той же час іронізує над Руссо. Він показує, як поведінка «природної людини», яка ігнорує звичаї цивілізованого суспільства, може призвести до великих невідповідностей.