Ответ(ы) на вопрос:
Гость
Легенда про Віковий ЛісКолись дуже давно, в ті часи про які навіть сама пам’ять запорошена казками і вигадками, тоді коли світ іще не був поділений на Людей і Не-Людей, і навіть слів таких ніхто не чув та не знав, ріс собі на невеликому пагорбі величезний могутній дуб. Дуб-патріарх, такий старий, що здавалося ніби він застав навіть створення світу.З-під його коріння, виграваючи в сонячному промінні ,струменіло невеличке джерело, яке напувало своєю прозорою водою неляканих звірів. Вони приходили сюди на водопій не загрожуючи одне одному.Щороку, як тільки перші сонячні промені пестили змерзлу за зиму землю, а дзюркотливі струмки починали виводити веселі весняні мелодії, безліч птахів поверталися до старого дуба, щоб у його розлогому вітті звити свої гнізда. Тут вони виховували пташенят, які наступної весни теж поверталися до рідної домівки. Для них також знаходилося місце і дітям їхнім.Усім – і птахам, і звірям – подобалося, зручно вмостившись у затінку, слухати оповіді велетенського дерева. Кожна з них починалася однаково: „Колись давно, коли я ще був зовсім маленьким дубовим паростком, таким тендітним, що схилявся майже до землі під подихом вітру...”Але дивлячись на височезне могутнє дерево, ніхто навіть уявити собі не міг ті часи, коли цей велетень був паростком. І майже ніїто не вірив, що існували колись ті часи.Змерзлими піщинками крізь холодні пальці плине час. Яскравим калейдоскопом змінюється світ. А оберемок хвилин-намистин додає нову мозаїку до тієї, вічної і непохитної, яка існувала віками, так повільно, що помічаєш новий візерунок уже тоді, коли він починає обростати новою мозаїкою часу. Ніщо не стоїть на місці...З жолудів, що рік за роком падали з дуба, які не встигали прихопити на зиму вічно голодні білки і сойки, повиростали уже маленькі дубочки, які з часом ставали все вищими. І от уже навколо Старого Дуба височів молодий дубовий ліс, який поволі все більше густішав і розростався. „Діти мої, - розчулено думав Старий Дуб, - ростіть великі і сильні. Щоб колись і ви могли розповідати своїм далеким праправнукам споконвічні казки”.Навколо могутнього дуба зростало багато молодих дерев. Але птахи, як і раніше, воліли звивати свої гнізда у вітті Старого Дуба, а в його затінку збиралися ті, хто хотів послухати цікаві оповіді. Тільки тепер до них приєднувалися молоді дубки, які пошепки передавали цікаві оповіді одне одному, намагаючись нічого не пропустити. Дуб-велет ніколи не повторювався, його оповіді були щоразу інші. Дивні історії, часом смішні і веселі, часом сумні і повчальні. Але кожного разу вони змушували тих, хто їх чув замислитися над собою і над світом...Одного тразу Дуб довго не починав розповіді. Він тихо шелестів листям, наче вагався, не знаючи з чого розпочати. „Життя ніколи не буває безтурботним, - нарешті сказав ві, а по молодому лісові промайну і зник легкий шелест задоволення, - але коли звикаєшдо чогось, то дуже важко уявити собі, що буває якось по-іншому. Звикаєш до того, що світ великий і незмінний і все твоє майбутнє визначено наперед. А як тільки ти так вирішив, одразу ж змінюються обставини і тобі доводиться робити Вибір.Маленький жолудь народився на маківці величезного дуба. Там, посеред зеленого листя в теплі і затишку він набирався сили і міцності.З самого початку він знав свою долю – вирости таким же величезним дубом, яким є його батько, рости поряд з ним і тягтися до лагідних сонячних променів зеленим віттям. А взимку спати, не відчуваючи різких поривів вітру і дивлячись чарівні казкові сни, які сняться кожному дереву в люті морози, допомагаючи дочекатись весни. Так легко було жити мріями і знати наперд, що буде далі.Навколо размаїттям фарб буяло спекотне літо. Маленький жолудь потихеньку змінювався, стаючи дедалі жовтішим і міцнішим. Вже зовсім мало часу залишалося до тієї омріяної хвилини, коли він впаде на землю, закотиться в невеличку щілину. А там, вмитий осінніми дощами, пустить корені і дочекається снігу, який вкриє його від холодів і допоможе пережити зиму. І тоді, навесні, молодий дубовий паросток почне поволі ставати міцним дубом.
Не нашли ответ?
Похожие вопросы