Напишіть листа героїні ''Альпійської балади'' Висловіть у ньому свої почуття з приводу історії її кохання P.S Можно на русском :)

«Альпийская баллада» Быкова – знаменитое произведение автора, рассказывающее нам о настоящем, глубоком чувстве, которое не выбирает время и условия для своего появления. Это повесть о любви двух военнопленных. Действие происходит в середине Второй Мировой войны, в Австрии, в лагере военнопленных около Лахтальских Альп. Главными героями повести являются итальянка Джулия, совсем молодая девушка, и наш, русский солдат по имени Иван. Немцы угнали их в плен, в далекую страну Австрию, откуда эти двое смогли совершить побег. Для Ивана, который родом из Белоруссии, это уже четвертый побег из плена — первые три закончились неудачно для него, и его возвращали назад. Сам способ, которым людям удается сбежать, поражает до самой глубины души. Один из пленных жертвует своей жизнью, взрывая бомбу вручную, остальные, благодаря его смерти, получают дорогу к свободе. Поневоле задумываешься о том, смог ли бы ты сам поступить также? Смог ли бы вот так пожертвовать своей жизнью ради жизней других? Тяжело ответить на этот вопрос, страшно. Вернемся к нашим героям. Иван — добрый, простой парень. Он не привык обижать слабых, он привык помогать всем, кому нужна поддержка и помощь. Он не бросает Джулию, языка которой он не знает, потому как девушка явно слабее его, и одной ей не справиться. Эти двое полюбили друг друга в столь тяжелое для них время, и стали друг другу поддержкой и опорой. К сожалению, у этой истории нет счастливого конца. Иван, понимая, что их догоняют немцы, спасает Джулию, отвлекая преследователей на себя. Иван погибает, а Джулия ускользает из рук немцев, и остается жить. Она живет, воспитывая сына от Ивана, и любит его всю свою жизнь. Через восемнадцать лет она разыскивает родственников любимого, и они узнают, как закончилась жизнь славного парня, и что у него есть сын, который любит своего, никогда не виданного им отца. Книга Василя Быкова показывает самые лучшие стороны человеческой души, и учит нас великодушию, доброте и самопожертвованию.

редина Великої Вітчизняної війни. Події проходять біля Лахтальскіх Альп в таборі з бранцями. Всю ніч було бомбування, а на ранок бранці знайшли в старому цеху  бомбу. Вони замінили детонатор і вирішили скористатися шансом. Військовополонені задумали віддати бомбу Івану Терешко. Несподівано підійшов німець і покликав юнака, щоб той почистив його взуття. Недалеко трудилися каторжниці і одна з них презирливо дивилася на Івана. Хлопець схопився і стукнув офіцера в обличчя. Німець дістав пістолет, але пролунав вибух і весь завод був у хмарі пилу. Терешко вирвав у німця зброю і втік. Він перестрибнув паркан і впав на картопляне поле. Наприкінці поля був ліс, але дістатися туди герой не зміг — не дали фашистські собаки. Одну вдалося пристрелити, іншій в сутичці зламати шию. У лісі утікач побачив, що за ним хтось йшов. Це була молода, тендітна італійська дівчина з чорними очима по імені Джулія. Вдалині виднівся ще один полонений. Зайвий «баласт» Івану був не потрібен, але необережну супутницю він не залишив. Герой біг швидко. Тільки зараз він бачив, що залишився без взуття і рану від укусу пса. Вночі в ущелині втікачів застала злива. Заснулому Терешки снилося одне і те ж, немов він знову потрапляє в полон. Було це недалеко від Харкова, Іван отримав травму і отямився в полоні. З ранку дівчина розбудила хлопця. Пара пояснювалася на російсько-німецькою мовою. Юнак планував дійти до Трієста, де повинні були бути союзники. Основне завдання — знову не потрапити в полон. Йдучи з ущелини молоді люди забрели в темний сосновий ліс. По дорозі їм зустрівся місцевий селянин, чоловік поважного віку. Іван погрожував йому зброєю і забрав хліб з курткою, так як для подальшого шляху потрібні були одяг і їжа. Джулія і Іван втекли якнайдалі і присіли поїсти. Пролунав звук пострілів. Хлопець помітив того самого втікача, який слідував за дівчиною. Він біг за героями весь цей час, фашисти стріляли. В’язень упав додолу, замовк звук пострілів. Полонені стали швидше покидати це згубне місце. Ваня не раз тікав з табору. При останній спробі він опинився на Україні. Хлопця побачили німці, коли він хотів знайти провізію. Іван зник у якійсь хаті, але незабаром дружина господаря його видала. Далі на очі героя знову попався той самий в’язень. Живий! Гефтлінг йшов по п’ятах і просив поїсти, тому довелося йому дати шматочок цінного хліба. Іван вважав, що добром це не скінчиться, але пристрелити слабкого в’язня не міг. Втікачі вибралися на стежинку і вирушили далі. Холод пронизував їх тіла, табірний одягу не зігрівав. Італійка повідала про себе. Дівчина була з багатого сімейства, але втекла заради коханого комуніста. Джулія вірила, що СРСР — казкове місце, де живе радість і щастя. Юнак не зумів сказати їй, як там жилося насправді .. Увечері йшов сніг. Терешко просувався далі, але супутниця йти вже не могла. Тоді хлопцеві довелося нести її на собі. Вранці їм вдалося спуститися в місце, де були луки. У Івана ніколи не було коханої. Після смерті тата  головним у сім’ї став він, було не до кохання. З боку він спостерігав за любовними відносинами між юною медсестрою і старшим лейтенантом, у якого служив. Все виглядало серйозно, але після загибелі лейтенанта дівчина знайшла іншого. Іван був упевнений, що всі дівчата такі ж вітряні та непостійні. На просторому лузі, де опинилися в’язні, росла суниця. Вперше вони поїли. Терешко хотів розповісти правду про Радянський Союз, але італійка вперто відмовлялася слухати. Їй хотілося вірити в ту світлу казку, заради якої вона і жила. Іван в очах Джулії виглядав справжнім героєм, хоча сам він думав інакше. Терешо вважав, що краще застрелитися, ніж потрапляти до фашистів. Любовне почуття між молодими людьми виникло несподівано, захопивши їх цілком … Закохана пара змогла провести на чудовому лузі лише добу — більшого їм було не дано. Тут знову з’явився той самий в’язень, йому вдалося наздогнати їх. Знову довелося дати йому  хліб. Собачий укус давав про себе знати, нога Івана боліла  і кровоточила. Згодом вязень зник ненадовго, а потім з’явився знову в компанії фашистів. Каторжники бігли знову. Терешко не міг швидко йти через рани, дівчина всіляко допомагала йому. Потім Джулія молила не використовувати патрони, кілька залишити, щоб не дістатися фашистам живцем. В’язні добігли до ущелини, внизу — прірва. Німці перестали їх переслідувати, бо знали про це. Але тут Іван побачив знизу замет і кинув дівчину в нього. Сам туди не стрибнув, заважала хвора нога. На юнака кинулися фашистські пси і загризли на смерть. Через роки після війни рідня Терешки отримала лист  від Джулії Новеллі. Її врятували партизани, після вона стала трудитися в Союзі боротьби за мир. У Івана залишився син — Джованні, якого Джулія змусила вивчити російську мову. Італійка завжди пам’ятала коханого і шкодувала, що немає жодного його фото … 13Джерело: http://dovidka.biz.ua/alpiyska-balada-korotkiy-zmist/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua