Присливя приказки про природу

Як лютий не лютуй, а на весну брів не хмур! Мороз не велик, та стоять не велить. Буває март за всіх варт. Як прийде марець, то замерзне старець. Вночі тріщить, а вдень плющить. Як буде полоз вогкий, то буде й кінь мокрий. Блискавка блисне — й камінь трісне. До першого грому земля не розмерзається. Грім гримить — хліб буде родить. Хто в марті сіяти не зачинає, той про своє добро забуває. Кинь ячмінь в болото — вбере тебе в золото. Сухий березень, теплий квітень, мокрий май — буде хліба урожай. Сухий марець, мокрий май — буде жито, як той гай. Березень сухий, а мокрий май — буде каша й коровай. Як у травні дощ надворі, то восени хліб у коморі. Майська роса коням краще вівса. Що може вродить камінна гора, коли в їй води нема! Ярь — наш отець і мати, хто не посіє, не буде збирати. Прислiв’я про природу на українській мові Овес каже: сій мене в грязь — буду я князь, а ячмінь каже: сій мене в болото — буду золото, а гречка каже: сій мене хоч і в воду, аби впору. Сій овес в кожусі, жито в брилі. Тоді просо засівається, як сухий дуб розвивається. Посій в пору, будеш мати зерна гору. Хто рано посіє, рано й пожне. Ранній пар родить пшеничку, а пізній метличку. Сій хліб у годину — будеш їсти кожну днину. Посієш вчасно, то і вродить рясно. Не вважай на урожай, а гречку сій. Весна днем красна, а на хліб тісна. Ластівка день починає, а соловей його кінчає. Де багато пташок, там нема комашок. Як багацько птиць — не буде гусениць. Як сіно косять, то дощів не просять, — самі йдуть. діждемо літа та нажнемо жита — по ставимо в копки та вдаримо гопки. Раді люди літу, а бджоли цвіту. Прислiв’я про природу для дітей Раз літо родить. Двічі літа не буває. Влітку один тиждень рік годує. Літо на зиму робить. Літо збирає, а зима з’їдає. Літом ногою копнеш, а зимою рукою візьмеш. Коси, коса, поки роса, а як роса додолу, то ми додому. Швидше жніть до обніжка, то буде пирогів діжка. Як зелене жати, то нічого не мати. Садок літом — як кожух зимою. Буде той голодний, хто жнивами холодочку шукає. Чекайте, ціпи, прийде на вас осінь! Зима спита, де літом був. Коли цвіте біб, тоді тяжко на хліб, а як мак, то не так. Сім год мак не родив і голоду не було. Як уродить метлиця, буде хліб сниться. Коли ся риба ловить, тоді хліб не родить. Улітку дощ іде не там, де ждуть, а там, де жнуть, не там, де просять, а там, де косять. Трапляється і такий год, що на день по сім погод. І за доброї години ожидай лихої днини. У петрівку день — рік. Прислiв’я та приказки про природу Восени ложка води, а цебер грязі. Не вважай на врожай, а жито сій,- то хліб буде. Прийшов спас — держи рукавиці про запас. Прийде врем’ячко — достигає яблучко й само відпаде. Восени і курчата курми будуть. Восени і горобець багатий. Осіння муха боляче кусає. Пищить снігур — скоро зима буде. Синиця пищить — зиму віщить. Сніг, завірюха, бо вже зима коло вуха. Сумний грудень і в свято, і в будень. Зимою сонце світить, та не гріє. Зимове сонце — як вдовине серце. Зимне тепло — як мачушине добро. Зимою сонце крізь плач сміється. Українські прислiв’я про природу Як зазиміє, то й жаба оніміє. Хоч мороз і припікає, зате комарів немає. Зима біла, та не їсть снігу, а все сіно. Зима літо з’їдає, хоч перед ним і тікає. Зимою деньок, як комарів носок. Зимова днина така: сюди тень, туди тень, — та й минув день. Якби не зима, то б літо було довше. Зимою бійся вовка, а літом мухи. Зима без снігу — літо без хліба. Багато снігу — багато хліба. Сім погод на дворі: сіє, віє, мутить, крутить, рве, зверху ллє, знизу мете. В осінній час сім погод у нас: сіє, віє, туманіє, шумить, мете, гуде і зверху йде