Продовження казки мудра дівчина

Жили собі в сусідстві два чоловіки — бідний і багатий. Багатий мав штири корові, а бідний — їдну. І того бідного корова більше давала молока, як того всі штири разом. Багачеві діти йдуть до бідного і зазирають. Приходять додому і кажуть:— Татку, цего бідного корова більше дає молока, як наших штири. Багач їм:— Я в него ту корову заберу. Діти питають:— Як же ви, татку, заберете в него ту корову?— Ви примічайте, коли бідний вигони свою корову на водопій до річки. Тоді вигоньте й свою худобу.Вигнали свою корову діти того бідного, вигнали худобу й багачеві. Іде та худоба догори, від річки, багач виходи з усією сім’єю, загнав свою худобу на подвір’я і бідного корову тоже загнав. Позапирав залізні ворота і поклав завори. Бідного діти поплакали й пішли додому.Прийшли та й сказали татови й мамі:— Багач забрав нашу корову.Прийшла жінка під ворота багача, прийшов чоловік. А багач навіть і слухати не хоче. І не дав корову. Жінка й каже чоловікові:— Йди до поліції. І скажи старості, що він забрав нашу корову і не хоче дати.А той староста сам з куркулів і нічого бідному не помагає. Закликав він багача і каже:— Дай йому корову.Прийшли вони додому, а він дає не ту, але дає свою, найгіршу. Бідний зачав кричати, а той ударив бідного в голову і сказав:— Не береш, то й цеї не даю.Прийшов бідний додому та й плаче: «Що робити? Дає мені якусь ніяку. Я не хотів брати, а він мені ще голову набив». Каже жінка:— Йди до пана. Не може бути, щоб корова наша пропала. Пішли вони до пана, сказали. Посилає пан ватагу за багачем. Приходи багач. Пан питає:— В чім діло? Багач каже:— Він мав якусь коровку. Пустили її його діти межи мої корови, а вона зайшла з ними на моє подвір’я. Я йому даю, а він не хоче брати.Пан каже бідному:— Чо’ ти не хтів брати?— Бо він не мою корову дає, а свою найслабшу. Пан каже:— Ідіть обидва додому. А після обіду прийдете і відгадаєте три загадки. Хто ті загадки відгадає, того й буде корова.Плаче бідний. Але в него була дівчина, яка аж у сім років зачала говорити. І вона віщувала дещо. Та дівчина каже:— Тату, пан вам дасть три загадки. Перша загадка буде така: що май жирніше в світі? А ви скажете, що свята земля найжирніша, бо всіх насищає. Друга загадка буде така: що май солодше на світі? То ви скажете, що сон. Бо як людина схоче спати, то й мед упустить з рук. А потім пан запитає, що май шпарке на світі. А ви скажете, що май шпаркіша на світі думка. Йдіть, тату, лиш не забудьте то все, що я казала.Пішов бідний до пана. Приходить до пана й багач. Пан питає його:— Що є на світі май жирніше? Багач каже:— В мене, пане, є три кабани. То їден такий жирний, що само сало. Отой і є найжирніший.А пан:— Неправда.І питає бідного:— Що май жирніше на світі? А бідний:— Свята земля, пане. Вона годує весь мир.— Правильно. І питає багача:— Що май солодше на світі? Багач каже:— Майський мед. Солодшого нема на світі. Пан:— Неправда.І питає бідного:— Що май солодше на світі? Бідний каже:— Сон май солодший. Як схочеш спати, то й мед упустиш з рук.— Правда, — сказав пан. І спитав багача: — Ану відгадай ще одну загадку: що май шпарке на світі?Багач каже:— У мене є такий кінь, що не біжить, а летить. Пан:— Неправда твоя.І питає те саме бідного. А бідний каже:— Пане, найшпаркіша на світі думка. Можна весь вік ходити, а за хвилину все те передумати.— Правда твоя, — сказав пан. — Ідіть додому, і ти віддай бідному його корову. А ти возьми в него свою корову, і щоб через дві години був у мене.Пішов бідний, забрав корову. І не знає він, чого пан його кличе. Зажурився він. Взяв шапку на голову та й іде до пана. Прийшов і каже:— Пане, я прийшов.— Сідай. Сів бідний.— Звідки ти знав ці загадки? Хто тобі сказав? Не такі є люди, як ти, та й не знають, а ти так файно сказав.Бідний каже:— Пане, в мене є дівчина. Вона змалку сім років не говорила, а тепер заговорила. Це вона мені все сказала.Бере пан з миски два яєчка, загортає їх у папір і дає бідному.— Йди дай це свої дівчині. Щоби вона цеї ночі підсипала ці яйця під квочку і щоби виростила з них до дня два таких кугути, щоб були в борщ.