Ребят розповідь про пісні літературного походження

Пісні літературного походження Таку назву дано пісням, що написані конкретними авторами — поетами йкомпозиторами — і широко виконуються поряд з народними. Отже, дофольклору вони увійшли завдяки популярності й усному поширенню середлюдей. Якщо побутування і виконання цих пісень засвідчують їх близькість донародної творчості, то деякі інші риси дозволяють виділити їх в окремугрупу пісень літературного походження. Це більш індивідуалізованамелодія, переважно лірична, і наявність інструментального супроводу, хочу народі вони співаються і без акомпанементу. Авторами пісень буливідомі поети, композитори і взагалі освічені й інтелігентні люди. Середних — Григорій Сковорода, Тарас Шевченко, Кирило Стеценко та інші. Перші зразки пісень літературного походження з'явилися ще наприкінці XVIст. В наступні століття їх ставало все більше і більше. У XVIII та XIXст. їх вплив на фольклор став особливо великим.  Може виникнути запитання: що потрібно для того, щоб авторська піснястала народною? Мабуть, авторська пісня мусить бути професійною, яскравообразною, красивою і глибокою за змістом і, звичайно, близькою дофольклору. Візьмімо для прикладу уривки з поеми Т. Шевченка «Причинна» —«Реве та стогне Дніпр широкий» і «Така її доля» (40). Якщо першій пісні властива широта розспіву, епічність музично-поетичногообразу, то для другої характерний м'який ліризм. Музику пісні «Реве тастогне Дніпр широкий» написав Дмитро Крижановський, а «Така її доля» —Владислав Заремба. Обидві пісні з'явились у другій половині минулогостоліття. На вірші Т. Шевченка написано багато музичних творів, в тому числі йпісень. До названих додамо «Думи мої, думи», «Плавай, плавай,лебедонько», «Літа орел, літа сизий», «Летить галка через балку», «Садоквишневий коло хати» і багато інших. І ці, і багато інших музичних творівна Шевченкові слова стали народними. Повернімося до перших етапіврозвитку цього жанру. З XVII ст. назвемо кілька пісень, що міцно увійшли в народний побут. Це«Чайка», авторство якої приписується Богдану Хмельницькому (до речі, вінчасто співав її в супроводі бандури), «Ой під вишнею» і «Ой не стій підвікном», що виникли в студентському середовищі Київської академії (41). З XVIII ст. дуже популярними є пісні Семена Климовського і ГригоріяСковороди. Пісню «їхав козак за Дунай» було написано у 30-ті роки; їїпопулярність перейшла навіть кордони нашої країни. Широко співалисьпісні Сковороди — «Ой ти, пташко жовтобока», «Стоїть явір над горою»,«Всякому городу нрав і права» (42). У цій пісні відчутна опора на тоніко-домінантові гармонії, є перехід упаралельну тональність — все це риси вже пізнішої доби, що співзвучнаєвропейській музиці гомофонно-гармонічного складу. XIX століття дуже багате на пісенну творчість, що стала народною. Вонапов'язана з іменами Івана Котляревського, Григорія Квітки-Основ'яненка,Віктора Забіли, Миколи Петренка, Марка Кропивницького, Михайла Глинки,Івана Франка, Володимира Александрова та ін. Це, наприклад, пісні «Віють