Скласти притчу про двір життя

Стежина життя... Це по ній кожен має пройти гідно. Але якою вона буде? І хочеться гукнути: «Життя! Ну зупинись хоч трішки! Почекай хоч одну мить! Візьми мене на свої крилечка й понеси ген ген за небокрай, де люди у вічності живуть». Прекрасні слова, правда? І як хотілося б кожному із нас, щоб і життя наше було таким же прекрасним.