Скласти твір чому сорока злодійка

На подвір'ї лісової школи сиділо ведмежа. Воно дивилось, як його друзі вовчик Сірий і лисичка Білолапка грають в класики. Біля Бурого лежали блискучий гребінець і викрутка -- друзі боялись загубити. Та й свого дзвіночка малий витяг. Уроки вже закінчились, можна було трохи погуляти. За медком сходити... Ведмежа замріялось, та не на довго. Повернулось на звук дзвіночка, і порачило, як сорока Скрекотуха викрутку тягне в дзьобі. --Стій! Крик друга і решту повернув до колоди-лавки, але злодійка вже злетіла. Лише не далеко -- у школярів були захисники й серед птахів. Сова вилетіла назустріч, і відібрала вкрадене. Хотіла й Сороку затримати, але викрутка почала падати, тому й відпустила. Вовченя чемно подякувало, і всі розійшлися по домівках. Наступного ранку сорока Скрекотуха полетіла до своєї подруги ворони Каркарони. І в гнізді у неї побачила блискуче дзеркальце. --Яке воно гарне! Яке воно чудове! Дай мені його, будь ласка. -- Воно -- єдина згадка від моєї прабабусі, придворної ворони, -- сказала Каркарона. --Не можу я тобі його дати. Та поки вона розвернулась щоб у гніздечку дірку підлатати, сорока дзеркальце схопила, і нумо втікати. По дорозі ще й блакитну стрічку з берізки зірвала. А біля білчиного дупла -- намисто. Та тут не втримала люстерко, і воно почало падати. Злодійка кинулась за ним, а стрічка за гілочку кущика заплуталась. І намисто розірвалось. Сіла Скрекотуха біля того пенька та й плаче -- хотіла собі все краще позбирати, а залишилася з нічим. Почули плач той мурашки, і шкода їм стало сороку -- вмить позбирали вони намистинки, зняли стрічку, і вийшло намисто ще краще, ніж було. Та й дзеркальце залишилось ціле. Сорока відразу віднесла намисто назад до білочки, дзеркальце -- до ворони з вибаченнями. І з того часу ніколи нічого чужого не брала. Стала вона самою доброю і ввічливою в лісі. Тому зврята любили до неї в гості ходити і подарунки носити