Сосюра аналіз поезії "білі акації"

зворушливий і вірш «Білі акації будуть цвісти» , який позначений надзвичайно високою поетичною майстерністю. Починається поезія чарівним малюнком природи:  Білі акації будуть цвісти  в місячні ночі жагучі,  промінь морями заллє золотий  річку, і верби, і кручі...  Емоційно наснажений епітет «жагучі», інверсована метафора «промінь морями заллє золотий» одразу створюють настрій урочистості і піднесення. Зорові враження в поезії підсилюються слуховими. А як передати прекрасні почуття закоханості людини, яка все навколо бачить і чує в якомусь казковому забарвленні і озвученні? Поет досить лаконічно, але точно відтворює стан героя: весняні ночі для нього — жагучі, солов'ї не витьохкують, а солодко плачуть, очі милої — повні туману кохання. Краса коханої асоціюється з найдорожчим — Батьківщиною: «В тебе і губи і брови твої, як у моєї Вкраїни» . І, звичайно, не можна не повірити у щирість почуттів людини, в серці якої злилися навіки воєдино образ коханої і образ Вітчизни.  Рідній Україні поет присвячує свою пісню любові:  Я люблю вічний гомін у місті,  що у серці народжує спів,  наші села широкі, барвисті,  у вінках ароматних садів.