Цитати до байки леоніда глібова муха і бджола

Весною Муха-ледащиця  Майнула у садок  На ряст, на квітки подивиться,  Почуть Зозулин голосок.  От примостилась на красолі  Та й думає про те,  Що як то гарно жить на волі.  Коли усе цвіте.  Сидить, спесиво (1) поглядає.  Що робиться в садку;  Вітрець тихесенько гойдає.  Мов панночку яку...  Побачила Бджолу близенько:  — Добридень! — каже їй. —  Оддиш хоч трохи, моя ненько.  Сідай отут мерщій.  — Та ніколи мені сидіти, —  Одвітує Бджола, —  Вже час до пасіки летіти:  Далеко від села.  — Яка погана, — Муха каже, —  На світі доленька твоя:  Раненько встане, пізно ляже...  Мені б отак — змарніла б я.  За тиждень би головоньку схилила.  Моє життя, голубко мила, —  Талан як слід:  Чи де бенкет (2), чи де обід.  Або весіллячко, родини, —  Такої гарної години  Ніколи не втеряю я:  І їм, і ласую доволі, —  Не те що клопоти у полі  І праця бідная твоя! —  На річ таку Бджола сказала:  — Нехай воно і так;  Та тільки он що я чувала,  Що Муху зневажає всяк,  Що де ти не поткнешся  Або до страви доторкнешся, —  Тебе ганяють скрізь: Непрохана не лізь.  — Стару новинку, — каже Муха, —  Десь довелось тобі почуть!..  Запевне, дурень дурня слуха...  Велике діло — проженуть!  Не можна в двері — я в кватирку  Або пролізу в іншу дірку —  І зась усім!  Нехай ся байка мухам буде.  Щоб не сказали часом люде,  Що надокучив їм.