Цитати до образу Петра

Етро — бурлака-сирота, заробітчанин: Відповідаючи на питання Миколи, він про себе каже: «бурлака на світі; тиняюсь од села до села», «нема у мене ні родичів, ні знайомих. Які будуть знайомі або родичі усироти?». Він «в дальніх сторонах трудився чотири годи», щоб заробити грошей і потім «багатому Терпилові показатись годним його дочки».  Петро з'являється у другій дії, проте з уст інших героїв глядач дізнається про його долю. Петро — працьовитий, як і Наталка, чесний, великодушний, має добре серце. Виборний каже, що Петро — «хлопець... славний, гарний, добрий, проворний і роботящий». Але він не-має такої сили і рішучості, енергії та наполегливості, як у Наталки, і це дуже помітно у найкритичніші хвилини, коли вирішувалося питания про їх із Наталкою подальшу долю. Коли Петро дізнається, що Наталка подала рушники за нелюба, а він спізнився лише на один-єдиний день, він кориться долі і радить Наталці зробити те саме: «Возний — пан, чиновний і багатий, а я не маю нічого. Вам з матір'ю треба подпори і зашити, а я через себе ворогів вам прибавлю, а не помощ подам».  Наталка задля кохання ладна піти проти звичаїв і волі власної матері, але Петро їй радить скоритися долі: «Наталко, покорися своїй долі, послухай матері, полюби пана возного і забудь мене навіки!»  Однак Петро — натура цільна, а його приреченість і покора долі є швидше християнським смиренням і схильністю до самопожертви. Про релігійність цього персонажа свідчить і його мова, у якій часто вживаються такі вислови, як: «нехай мене бог накаже», «дай боже», «благодареніє богу» і т. д. Ця релігійність Петра накладає відбиток на його характер і поведінку. Коли щастя повернулося до нього — мати благословила на шлюб з Наталкою, Петро і тут вбачає божу волю: «Бог нам поміг перенести біди і напасті, він поможе нам вірною любовію і порядочною жизнію буть приміром для других і заслужить прозвище добрих полтавців».  Образ Петра, як і образ Наталки, наділений ліризмом, що виявляється не лише в піснях, які співає Петро, але й в його мові, особливо, коли він освідчується Наталці в коханні. У змалюванні цього образу є дуже виразними риси сентименталізму.