Твір на тему петро могила срочно

итрополит Київський і Галицький Петро (Могила) був відданим і невтомним борцем за торжество православ’я в складних історичних обставинах в Україні та Білорусі в XVII столітті.Майбутній митрополит походив зі старовинного молдавсько­го роду Могил. Прізвище це відповідає прізвищу князів Холм-ських і походить від молдавського слова тоЬіІа, що означає узвишшя, горбовину.Народився Петро Семенович Могила 10 січня 1597 року в сім’ї господаря Валахії, а потім і Молдавії Симеона Могили.Початкову освіту юнак здобув у вчителів Львівського пра­вославного братства, організованого в 1586 році для захисту та збереження православної віри.Різка зміна загальної ситуації сталася після проголошення 1596 року унії, коли вплив католицизму посилився на Молдо­ву і Валахію.Могили переселилися до Польщі, де знайшли підтримку своїх сильних і заможних родичів, що мешкали там. Юнак зміг продовжити навчання. Спочатку він здобув освіту в Польській академії в Замості, а згодом учився в різних навчальних закла­дах Голландії та в Парижі.Вільно володіючи грецькою та латинською мовами, він до­сить швидко опанував богословську науку.Повернувшись до Польщі, Петро пішов на військову служ­бу, брав участь у Хотинській битві 1621 року. Вихованому на суворих православних традиціях, йому важко було існувати в іновірному товаристві та легковажному, військовому ото­ченні. Вже тоді його душу обіймало пристрасне бажання при­святити себе служінню Богові, православ’ю, народові, який, захищаючи віру, героїчно боровся за свою свободу вільно спові­дувати її.Після повернення до Польщі, через складну політичну ситу­ацію, майбутній митрополит довго не міг затримуватися в чу­жорідному середовищі.Згодом він переїжджає до України. Часто відвідуючи Київ, молодий богослов зблизився з митрополитом Іовом (Борець­ким), з яким товаришував ще в роки навчання. Часте й плідне спілкування з митрополитом Іовом остаточно завершило фор­мування поглядів Петра Могили. По суті, це й визначило на­прям його подальшої життєвої діяльності. У 1625 році він при­ймає чернечий постриг у Києво-Печерському монастирі.На той час Києво-Печерська обитель виступала головною опорою православ’я в Україні. Це був той надійний оплот духа, що об’єднував і концентрував у собі життєдайні сили народу. Для Петра Могили монастир став тим благодатним місцем, де могли вивершитися і зміцнитися його мрії й надії, які згодом втілюватимуться в життя на церковно-просвітницькій ниві діяльності за часів митрополитства.У 1627 році архімандритом було обрано тридцятирічно­го Петра Могилу, який ще на той час навіть не мав духовно­го сану.У сані архімандрита Києво-Печерського монастиря Петро Могила проявив себе ревним і достойним послідовником своїх славетних попередників, котрі самовіддано боролися за єдність православ’я, боронили від зазіхань уніатів цю старовинну свя­тиню православного християнства Київської Русі. Палкий при­хильник «православних традицій, усім серцем відданий рід­ній Церкві, наділений твердою волею та рішучим характером, архімандрит Петро Могила вимагав від послушників та братії смирення і послуху, подаючи власним прикладом зразок взір­цевої поведінки.Добре усвідомлюючи роль книги, друкованого слова, пра­ведник докладав усіх зусиль, щоб за час його архімандритства Києво-Печерська друкарня посіла визначне місце як серед ін­ших друкарень України та Білорусі, так і в суспільному житті загалом. За п’ять з половиною років його настоятельства з лавр­ської друкарні вийшло 15 назв видань. Серед них були і кни­ги самого Петра Могили — як авторські, так і перекладні. Тоді ж архімандрит склав декілька канонів та церковних пісень, які свідчили про високий поетичний талант автора. І. Огієнко з цього приводу зазначав: «Могилянська доба — це найкраща доба в житті Печерської друкарні, доба її повного розквіту та многоплідної праці. В історії української культури початкове печерське друкарство займає найпочесніше місце».Петро Могила, як людина широкого й прогресивного мис­лення, ревний, вірний прихильник і поборник поширення православ’я, не міг обмежити свою діяльність лише стінами монастиря. Він добре знав, що православному духовенству для успішної відсічі утискам єзуїтів та уніатів необхідно мати від­повідну освіту. Архімандрит вирішив заснувати в Києві такі школи, які відповідали б потребам злободення і ні в чому не поступалися б подібним європейським навчальним закладам.Восени 1631 року відкрилася перша лаврська школа. Ця знаменна подія була дещо затьмарена виступом противників намісника, тих, хто вбачав у ній конкурентку й суперницю братській школі.Лаврську школу, об’єднану в 1632 році з братською, зго­дом було перетворено на колегію, яка в свою чергу стала родо­начальницею Київської духовної академії. Це стало справою життя Петра Могили. Заслуга його полягає в тому, що після об’єднання лаврської школи з братською він перетворив її на такий навчальний заклад, який згодом став взірцем для всіх духовних шкіл.(674 сл.)    (Із книги «100 видатних імен України»)