Твір-роздум Пісня - сама по собі прекрасна. даю 34 бала!

Відомий український поет і письменник І. Франко казав: "Пісня і праця — великі дві сили!" Давайте замислимося, чому це "сили"? Споконвіку живе в Україні пісня, поєднавши в собі пристрасне, емоційне слово з чарівністю музики. Вона супроводжує людей все життя — від колиски до могили, бо немає такої події або такого почуття, що не знайшло б свого відображення в пісні. Материнська колискова, ніжна пісня кохання, весільна співанка, бойовий гімн, врешті — пісня-голосіння над померлим. Вона, як і доля народу, виростала на черствому хлібі історичних подій. Цілі історичні періоди відомі нам саме з пісень. Ліна Костенко казала:  Історії ж бо пишуть на столі,  Ми ж пишем кров'ю на своїй землі,  Ми пишем плугом, шаблею, мечем,  Піснями і невольницьким плачем.  Не завжди ми знаємо авторів пісень — багато серед них безіменних, але відомі імена їх творців оповиті легендами. А скільки було безіменних козацьких кобзарів, що славили рідний край, підтримували бойовий дух наших славних лицарів і самі часом гинули разом з вояками! Пісні-думи зберегли для нас, нащадків, як пам'ять про славні подвиги і героїзм захисників Вітчизни. За словами знову ж таки Ліни Костенко:  Про наші битви на папері голо  Лише в піснях вогонь отой пашить...  Кожна пісня — це вже характер. Були й інші пісні. "Реве та стогне Дніпр широкий", — співаємо ми й сьогодні.  І в мирні часи пісня поруч з ними. Існує безліч прекрасних пісень, що прославляють волю і незалежність нашої Батьківщини, підкреслюють безсмертну красу нашої мови.