Твір у публіцистичному стилі громадська діяльність-це поклик душі

Громадська діяльність-це поклик душі. Лише щира душею людина,зможу допомогти тому,хто потребує допомоги. Лише добрий та безкорисливий чоловік допоможе іншому,не потребуючи за це щось взамін. Я часто бачила, як на вулиці старенька бабуся подає гроші хворій дитині. Проте,ні разу   не помічала як чоловік на дорогезному джипі ,хоча б,зі співчуттям подивився на те дитя. Але ,чому, білішість впливових людей просто байдужі до чужого горя,хоча вони з легкістю могли б допомогти. Чому трапилось так ,що більша половина сучасного суспільства просто втратила безкорисної допомоги та любові до ближнього?    Особисто я,думала що нааше суспільство вже втратило ту душевно любов та почуття співчуття та допомоги. Проте, на щастя,це зовсім не так. Нещодавно я гуляла містом, і побачила дивно одягнену молодь я ящичками в руках. Меніі стало цікаво, що ж вони збираються робити,і чому їх так багато. Підійшовши ближче я побачила на ящичка з фотографію молодого хлопця,білоцерківського спортсмена-борця. Хлопець прославив всю Україну в галузі спорту. Він здобув у своєму житті дуже багато перемог,проте,не зміг виграти головної битви. Війни з долею. Так. Його поклала на ліжко страшна хвороба,проте,він не опустив перед нею руки. Так само не опустили руки сотні волонтерів. Це молоді хлопці та дівчата,літні та старші люди. Вони проникли ся духом боротьби за життя переможця.  Кожен з них,точно не має купу грошей чи впливових зв*язків,проте,вони не шкодують ні своїх   накопичень ні вільного часу на те,щоб допомогти цій людині.  Їх піклування та допомога- ідуть від щирого серця,тому що забувши про всі свої плани та перспективи,вони йдуть в центр збирати кошти.Вони всі разом борються за життя одного героя.  То ж чому прості люди здатні на допомогу і переживання? Чому ті хто,живе на мінімальну зарплату чи пенсію,віддають її на допомогу іншим? А ті,хто має в сей час тисячі гривень,просто проходять мимо ящичків,в яких лежать сотні діагнозів,сотні людських життів? На мою думку,кожен впливовий посадовець має задуматись і переосмислити власні дії. Невже десята по кількості машина,може коштувати дорожче десятка людських життів? Хіба Вам не буде приємно,почути величезне «спасибі,від людини,яку власне ви врятували від неминучої смерті?