Українська мова-3 клас.Казка про Сонце.Дуже-дуже дякую

П очинався літній день. Тяглися до Сонця квіти, а над ними гудів Джміль: – Ж-ж-жарко... Ж-ж-жорстоке Сонце. Образилося Сонце, сховалося за хмару. Похмуро стало, квіти пелюстки згорнули, мурахи свої домівки позачиняли. – Як тепер без Сонечка жити? – зашепотіли Дерева. – Ось я,– сказав хтось ледь чутно, і всі побачили червонокрилого жучка, якого теж Сонечком звали. – А ти можеш землю зігрівати? – спитали Дерева. – Ні,– зітхнуло Сонечко,– я попелиць знищую та інших дрібних шкідників. – За це тобі, Сонечку, спасибі,– вклонилися Дерева і знову зашепотіли: – Як без Сонечка жити? А Джміль гудів: – Ж-ж-жаль, квіти пелюстки згорнули, ж-ж-жаль. – Жаль?! – обурилися Дерева. – А хто Сонце жорстоким назвав? Став Джміль у Сонця пробачення просити: – Ж-ж-жити без тебе не можна, пробач мені. Виглянуло Сонце з-за хмари, усміхнулося. Зраділи дерева, квіти розкрилися, а Джміль над ними гудів: – Ж-ж-жарко, але не дуж-ж-же...