Усне висловлювання хліб мого дитинства

Послугуйте  нині  спільно   один  одному  з  любові,   на  єднаючому  хлібі   запізнайте  радість  слова.   Материнське  в  нас  —  довічне,   як  довічні  ми  у  хлібі.   І  зросте  з  рукоположин   щедра  гілка  середлітня,   щедра  пагоном  відвертим,   що  вербою  проречеться.   Це  і  буде  узголів’ям   ластівкам  на  раювання,   потім  сяде  рій-заблука,   перемите  медом  листя,   ляже  дерево  на  руки   чистим  снігом  волокнистим,   кільцюватиметься  пам’ять   в  думах  ваших  з  кожним  роком,   і  просвітить  жаром  сміху   мед  крапчастий  змерхлі  щоки.