Вирш чи оповидання про родовий видминок пожалуйста срочно

  Є ще люди сонні, наче сови, а глухі до слова - це найгірш. Ти до рідної прислухайсь мови, прокажи відмінки - це ж як вірш! Називний питає: хто ти? що ти? Хоче він про наслідки роботи і про тебе чути лиш похвали, щоб тебе як приклад називали. Родовий доскіпує свого - хоче знати він: кого? чого? І про тебе знать, якого роду, що немає роду переводу. Все давальний дасть - не жаль йому, але хоче знать: кому? чому? Знать про тебе, гожого на вроду, що даєш і ти свому народу? У знахідного свої потреби: він - кого? і що? - питає в тебе. І кого всі ми за друзів маєм, і що друзі роблять нам навзаєм? А орудний хоче знать: ким? Чим? У труді орудуй разом з ним. Хоче знать: що здатний ти утнути? Чим ти сильний? Ким ти хочеш бути? А місцевий - де? В якому місці? Хоче знати - у селі чи в місті? Кличний закликає всіх навколо: гей, Іване, Петре чи Миколо, ви не будьте сонні та байдужі - у житті нема нічого згірш. Рідна мова! В ній слова - як ружі, а самі відмінки - наче вірш.НАДЕЮСЬ МОЖЕТ ТЕБЕ ЕТО ПОМОЖЕТ:)