Юмористичні Коломийки

Коломи́йки — традиційний жанр української фольк-музики і хореографії, — дворядкова народна пісня (співанка), кожен рядок якої має 14 складів з обов’язковою цезурою (паузою) після восьмого складу. Коломийками також називають коротенькі пісеньки, що можуть виступати як приспівки до танцю. Часто вони об'єднуються у в'язанки, які не мають, проте, сталого змісту, а залежать від уподобання співака та обставин виконання.                        Коломийки Чорні очі по обочі, сірі — по долині, Та ні в кому правди не є, лиш маленько в мині. Ой я, бідний сирітонька, на біду зістався, Поламали мама санки, я з печі спускався. Ой скрипочки із липочки, струни з прядевниці, Як заграю коло стола, чути до полиці. Казали ми кури пасти за стодолов в просі, Кури яйця погубили, я дістав по носі. Ой ішов я селом, селом, так ми було стидно, Несу курку під пахов, а ї хвостик видно. Ой ішов я до милої піпу запалити, Стрітили ня два леґіні, хотіли побити. Біда мені до милої, та й біда до піпи, Лиш би я міг здоровеньким додому добігти. Ой до гаю доріженька, до гаю, до гаю, Летить мати з макогоном: «Вернися, бугаю!» Летить мати з макогоном, тато з маківницев, «Ой де ти ідеш, бугаю?» — «Я йду за телицев». Ой прийшов я до дівчини, она пече пляцки, Як ми дала лопатою, аж єм поліз рачки. Ой прийшов я до Анночки так, як до ґаздині, Вона мене виправила спати межи свині. Ой дивися, дівчинонько, який я файненький, Маю носик, як цибулю, зате вус чорненький. Не бий, мати, Катерину, бий тую маленьку. Бо я тую Катерину візьму за миленьку. Порадьте ми, люди добрі, що маю робити, Є у мене три ґрейцарі, хочу ся женити. Та один дам гудакові, другий на горілку, А третій дам тому ґазді, що за ня дасть дівку.