Запиши імена позитивних героїв казки про царя салтана Під віконцем три сестри Пряли пізньої пори. «Якби я була цариця, — Каже так одна дівиця, — То сама на цілий світ Наварила б я обід». «Якби я була цариця, — Каже так ...

Запиши імена позитивних героїв казки про царя салтана Під віконцем три сестри Пряли пізньої пори. «Якби я була цариця, — Каже так одна дівиця, — То сама на цілий світ Наварила б я обід». «Якби я була цариця, — Каже так її сестриця, — На весь світ сама-одна Я б наткала полотна». «Якби я була цариця, — Третя мовила сестриця, — Я б родила для царя Молодця-богатиря». Тільки вимовити вспіли — Двері тихо зарипіли, І до них заходить цар, Того краю володар, Бо якраз у ту хвилину Він стояв побіля тину І охоче слухав їх, А молодшу — над усіх. «Здрастуй, красная дівице, — Він говорить, — будь цариця І роди богатиря Ти для мене, для царя! Ви ж, голубоньки-сестриці, Вибирайтеся з світлиці, Їдьте з нами заразом До царських моїх хором; Буде з вас одна ткачиха, Друга буде повариха». В сіни вийшов цар-отець. Всі поїхали в дворець. Цар недовгий час збирався: В той же вечір повінчався. Бучно справили бенкет, Випивали пиво й мед; А потому чесні гості На різьблене ліжко з кості Вклали спати молодих І лишили їх самих. Плаче в кухні повариха, А над кроснами ткачиха — І нашіптують біду На царицю молоду. А цариця до світанку, Справджуючи обіцянку, З тої ночі понесла. На той час війна була. Цар надів військове вбрання І цариці на прощання Наказав поберегтись, Злого лиха стерегтись. Поки він в чужій країні Вів походи безупинні, Надійшов і час родин. Сина Бог їм дав в аршин, І цариця над малятком — Мов орлиця над орлятком! Шле з листом вона гінця, Щоб потішити отця. А ткачиха й повариха, Й сваха баба Бабариха Загубить царицю хтять, Перейнять гінця велять; Шлють царю вони обмову – Отаке брехливе слово: «Народилось дитинча – Не дівчатко, не хлопча, Не пацюк, не жабенятко, А невидане звірятко». Як почув же цар-отець, Що сказав йому гонець, В гніві став він мудрувати І гінця хотів скарати, Та, отямившися враз, Надіслав такий наказ: «Ждать повернення мойого, Не рішаючи нічого». Їде царський посланець, Приїжджає під кінець. А ткачиха й повариха, Й сваха баба Бабариха Переймають посланця, Подають йому винця І кладуть в його торбину Зовсім іншу писанину. І привіз гінець хмільний В той же день наказ такий: «Цар наказує негайно В море кинути потайно, Щоб про це не відав світ, І царицю і приплід». Що ж робити? До світлиці, Пожурившись по цариці, Царедворці всі ввійшли, Шанування віддали, Об'явили царську волю — Їй та сину злую долю, — Прочитали їй наказ, І царицю в той же час В бочку з сином посадили, Засмолили, покотили І пустили в окіян — Так звелів, мов, цар Салтан.