Дипломная работа: Екологічне виховання засобами народознавства

Виконала

студентка 51 групи

факультету ПВПК

Воловнік Надія Анатоліївна

Науковий керівник:

кандидат педагогічних наук,

доцент

Матіяш Валентина Василівна

Тернопіль - 2009

Зміст

Вступ

1. Педагогічні умови використання засобів народознавства в екологічному вихованні молодших школярів

2. Експериментальне дослідження.

2.1 Методика експериментального дослідження

2.2 Аналіз результативності експериментальної методики

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

На початку 21 століття, як ніколи дотепер, перед усією людською спільнотою гостро постали проблеми екологічної безпеки на планеті, пошуку науково обґрунтованої стратегії системи відносин «людина - суспільство - природа», актуалізації екологічної політики для запобігання порушенню етичних норм ставлення до природи, деградації глобального навколишнього середовища, глобальній екологічній катастрофі. Для України ці проблеми є особливо актуальними.

Розроблення й реалізація національної екологічної стратегії у контексті переходу нашої країни до моделі сталого розвитку відповідно до рішень Конференції ООН з навколишнього середовища і розвитку (Ріо-де-Жанейро, 1992), Всесвітнього саміту в Йоганнесбурзі (2002) та політичних орієнтирів європейського процесу «Довкілля для Європи» потребують екологізації суспільної свідомості, впровадження системи учнів екологічної підготовки підвищення їхнього рівня екологічної освіти та екологічної культури.

Екологічна культура коригує наукове пізнання, стиль мислення, впливає на становлення основних світоглядних орієнтацій і переконань, охоплює всі сфери діяльності людини. Будучи органічною складовою частиною всієї культури суспільства, вона має історичний характер і закріплюється в етичних нормах, звичаях, у стійких стереотипних стосунках людини і природи.

Етноекологія як система цінностей є незмінним фактором виховання сучасного учня початкової школи. Широко відображено у фольклорі (казках, легендах, приказках, загадках, піснях), віддзеркалення в ужитковому мистецтві, звичаях, обрядах, відтворення у традиціях трудового і родинного виховання, Етноекологія містить у собі глибинну мудрість усвідомлення місця людини в природі.

Зазначимо, наукові знання, зливаючись в одне ціле з народними знаннями про природу, більше впливають на почуття дітей молодшого шкільного віку, активна взаємодія з природою сприяє формуванню екологічно доцільної поведінки школярів у навколишньому середовищі. Цілком очевидно, що можливості формування гуманного ставлення до природи, репрезентовані народною культурою, ще далеко не вичерпані сучасною школою.

На сучасному етапі розвитку педагогічної науки проблеми формування екологічної культури розглядались у низці наукових досліджень (С. Деребо, В. Крисаченко, М. Колесник, Е. Писарчук, Т. Русак, Н. Сєдова). Особливості екологічного виховання молодших школярів досліджувались вітчизняними – М. Колесник, В. Маршицькою, Ж. Масенко, О. Онопрієнко, Г. Пустовіт. Особливої уваги заслуговують роботи, у яких пізнавальна і практична діяльність у конкретному соціоприродному середовищі пов’язується з проблемами охорони природи (М. Вересов, М. Дуденко, т. Мацейків, м. Стельмахович, В. Скуті на, І. Лебідь). Поряд з іншими питаннями автори розглядають значення емпіричних знань та багатовікових традицій українського народу у формуванні екологічної культури школярів. Дослідники відзначаються, що інтегрування народознавчого матеріалу у зміст екологічної освіти створює умови для засвоєння дитиною традиційно – нормативного ставлення до природи як до цінності, відображеної в явищах матеріальної і духовної культури українців.

Відтак особливої значимості набуває проблема використання народознавчого матеріалу як засобу оптимізації виховного процесу, зокрема в аспекті екологічного виховання. Тому виникає потреба звернутися до ретельного вивчення шкільного народознавства як ефективного засобу навчання та виховання. Саме народознавство є своєрідним підсилювачем у розв’язанні актуальних проблем екологічного виховання через вагомі потенційні можливості у цьому плані.

Зазначимо, що народознавчий матеріал є природнім стимулюючим фактором формування екологічної культури учнів початкових класів. Можливості його важко переоцінити, якщо співвіднести із сучасними завданнями гуманізації початкової освіти. Тому цілком логічно, що аналіз сьогоденної шкільної практики засвідчує підвищений інтерес до означеної проблеми. При цьому виникає потреба наукового підходу до розробки цієї проблеми з урахуванням умов, у яких перебуває суспільство і початкова школа зокрема. Здійснений нами аналіз наукового фонду та стану шкільної практики свідчить про недосконалість цілісної технології екологічного виховання молодших школярів засобами народознавства. Неадекватна оцінка можливостей народознавчого матеріалу та незалежне використання у навчально-виховному процесі початкової школи, значно збіднює екологічну культуру молодших школярів. Актуальність і недостатній рівень розробки визначеної проблеми в теорії та шкільній практиці зумовили вибір нами теми дипломного дослідження. Об’єкт дослідження – процес використання засобів народознавства в екологічному вихованні молодших школярів.

Предмет дослідження – педагогічні умови використання засобів народознавства в екологічному вихованні молодших школярів.

Мета дослідження – теоретично обґрунтувати та експериментально апробувати умови та методику використання народознавства в екологічному вихованні учнів початкових класів.

Гіпотеза дослідження полягала у припущенні того, що використання засобів народознавства в екологічному вихованні учнів початкових класів буде ефективним

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--