Дипломная работа: Екологічне виховання засобами народознавства
«Традиційна сімейна мораль українців. Збереження національних особливостей у сучасному побуті, одязі, в їжі, проведення свят: «Народна мудрість про природу, пори року», «Український побут та звичаї у рідному краї», «Особливості народного костюму», «Народний календар». Участь дітей в обрядових святах мистецтва приділяється таким темам: «Ознайомлення з народним мистецтвом настінного розпису, народним глиняним посудом, народними традиціями писанкарства на Україні».
Програма «Музика» реалізується наступними темами: «Українські народні пісні», «Музичні інструменти», «Українські народні танці». Серед пісень розглядаються: колискові, календарно – обрядові, жниварські (зажинкові, власне жниварські, обжинкові), колядки, щедрівки, коломийки жартівливо – танцювальні пісні.
Отже, у вищезазначених навчальних програмах передбачений народознавчий матеріал, що виступає суттєвою опорою для логічного продовження виховної роботи в позакласній роботі.
В процесі проведення гри – драматизації діти обирають один образ уподобанням і перевтілюються в нього. Для цього кожен гравець зосереджується і пригадує, що йому відомо про цю рослину або тварину (де живе (росте), що їй необхідно, для життя яким чином вона продовжує своє життя). Крім того, вчитель звертав увагу на те, які загадки, приказки, прислів’я знають діти. Далі слідувала розповідь про квіткову символіку. Особливо активізувала дітей інсценізація дітьми легенди про калину. В процесі перевтілення учнів у рослину чи тварину, вони пропонували свої розповіді «Я квіточка тендітна. Звати мене ромашка. У мене золотава голівка і білий віночок – пелюсточки. Я люблю сонечко. А ще люблю водичку. Без вологи я можу загинути. Коли спекотно – мучить спрага. Коли обривають мені пелюстки – мені боляче. Я можу допомогти. У народі знають, що я перша допомога при високій температурі, болі в животі, запалені горла. Любі діти, бережіть мої квіточки, дайте водичку в спеку, і я буду не тільки милувати вас своєю красою, але й лікувати»
Виконуючи ролі різних істот, учні психологічно наближаються до їх способу життя, відчувають симпатію до створених ними образів, і це переноситься і на справжніх представників рослинного і тваринного світу, народознавчий матеріал.
Аналізуючи даний виховний захід, хочемо зауважити, що при проведенні заходів такого типу, слід народознавчий матеріал вирішувати більш комплексно. Зокрема доцільно використати календар народних прогностик, пісенну обрядовість, побутову обрядовість, побутову обрядовість, мотиви української вишивки, які в свою чергу «генерували» екологічну роботу.
Наступним нашим спостереженням була екологічна казка «Розмова дерев». Події казки відбувались на «узліссі», а дійовими особами черемха, берізка, шипшина, жасмин, дуб, клен, сосна, бузок, бджілка, пташка, вітерець. В процесі постановки цієї казки, яка згідно канонів усної народної творчості, передбачала зачин, основну частину та кінцівку, діти ознайомились з особливостями дерев, легендами по них, особливостями росту. По закінченні казки пташка звертається до дітей: «Ці дерева всі зелені,
Вони кисень нам дарують
І кохають і хвилюють,
Наші кривди-болі чують
Хочу, щоб ви добре знали,
Доглядали їх, саджали.
Вчитель переслідував таку мету даного заходу: активізувати знання дітей про необхідність дбайливого ставлення до природи, про взаємозв’язки між діяльністю людини і життям природи, виховувати почуття відповідальності за те, що відбувається в природі, виховувати екологічну культуру. Аналіз даного заходу показав, що народознавчі засоби використані недостатньо. Поза увагою вчителя залишились українські народні обряди, промисли і ремесла.
Спостерігаючи за проведенням гри «Звір, птах, комаха», «Чий це слід?», «Чий голос?», бесід «Царство флористики», «Таємниці природи», «Ліс – наш друг», конкурсів «Цвітик – семицвітик», «Екологічний мультфільм», свята «Подорож крапельки», «Алло, говорить весна», ми помітили, що педагог лише фрагментарно використовує народознавчі засоби: усну народну творчість, українську народну міфологію, народні знання , обрядовість, народну прогностику. Крім того, слід більше звертати увагу учнів на правила поведінки у навколишньому середовищі.
Науковий фонд з проблеми, аналіз масового педагогічного досвіду та спостереження дали можливість нам визначити критерії та рівні сформованості екологічної вихованості на основі використання народознавчого матеріалу.
До критеріїв вихованості віднесемо:
1. Дотримання правил поведінки у навколишньому середовищі. Учень контролює свої дії , співвідносить їх з можливими наслідками для тих чи інших об’єктів навколишнього середовища.
2. Здатність самостійно обирати об’єкти екологічної діяльності.
3. Емоційно – ціннісне ставлення до оточення . Учень отримує задоволення від спілкування з природою, уміє оцінити стан навколишнього середовища і намагається його покращити, уміє відгукнутись на прояви прекрасного у природі.
4. Доброта, чуйність і увага до оточення.
Відповідно до показників, ми визначили рівні вихованості.
· Високий рівень – наявність усіх критерій
· Середній рівень – половина чи більша половина показників
· Низький – майже повна відсутність ознак.
Для того, щоб визначити рівень сформованості екологічної вихованості молодших школярів засобами народознавства ми застосували спостереження, анкетування, інтерв’ювання, тестування, бесіду.
Наведемо приклади анкети:
1. Які екологічні об’єкти знаходяться на території, де ти живеш?
2. Чи потребують вони допомоги людини?
3. Які традиції з охорони природи ти знаєш?