Дипломная работа: Фармакологія гельмінтозів

На початку другої, хронічної, стадії відбувається дозрівання молодих гельмінтів. Клінічні явища в цей період менш виражені.

У подальшому періоді хронічної стадії, коли особливо висока репродуктивна активність гельмінтів, найбільшою мірою виявляються специфічні для даного гельмінтозу синдроми. У міру зниження інтенсивності життєдіяльності паразитів вони поступово стихають.

Інапарантні форми гельмінтозів протікають безсимптомно, хоча в організмі людини можуть спостерігатися імунологічні, а також функціональні і морфологічні зміни, типові для відповідного захворювання.

Ступінь прояву клінічних симптомів при кожному гельмінтозі залежить від величини і чисельності паразитів, особливостей їх біології і місця локалізації в організмі господаря. Велике значення в розвитку клінічної картини має також вік і стан організму господаря. У дітей інвазія гельмінтозами викликає значно важчі патологічні процеси, ніж у дорослих, і часто відбивається на загальному розвитку їх організму.

Набутий імунітет після перенесеного захворювання специфічний, проте при більшості гельмінтозів він слабковиражений і недовготривалий. Специфічні антитіла, що виробляються в період розвитку захворювання, зникають через 6 – 12 місяців після видужання.

Клінічна картина

Паразитарні захворювання часто, до певного моменту, мають латентну (приховану) форму перебігу, або симптоми наявності паразитів маскуються під такими характерними для багатьох захворювань проявами як:

• хронічна втома;

• зміна апетиту (частіше його погіршення);

• нервозність;

• порушення моторики ШКТ (нудота, інколи блювота, закрепи, проноси, метеоризм); • слинотеча;

• анемія і інші зміни крові – підвищення ШОЕ, еозинофілія;

• біль в різних групах м'язів, суглобах;

• головний біль;

• «безпричинне» періодичне підвищення температури тіла до субфебрильних цифр (37-38°С);

• безсоння і інші порушення сну;

• гіповітаміноз;

• різні шкірні прояви;

• алергічні прояви;

• часті захворювання дихальної системи (інколи аж до бронхіальної астми);

• бруксизм – скрегіт зубами під час сну.

Виходить, що доки ми паразитів справно «годуємо», вони не сильно нас «докучають». А повільно «їдять живцем», поки порушення в нашому організмі не стануть вираженими. Тоді відбувається якісний стрибок. Значно ускладнюється перебіг захворювань, які були раніше (до появи паразитів в організмі), з'являються виражені імунні порушення (оскільки паразити надають сильну імунодепресивну дію), сприяючи виникненню нових захворювань аж до злоякісних і СНІДу.

Клінічні прояви паразитарних захворювання характеризуються великою різноманітністю спостережуваних симптомів, в основі яких лежать біологічні особливості окремих видів паразитів, зв'язані, перш за все, з локалізацією їх в організмі людини. Немає таких органів і тканин, які не можуть вражатися тими або іншими видами паразитів.

Симптоми функціональних розладів шлунку, хронічного гастриту, виразкової хвороби, ентероколіту спостерігаються при локалізації будь-яких видів паразитів в кишечнику.

Клінічні симптоми дискінезії жовчовивідних шляхів, холециститу, холангіту інколи проявляються при паразитуванні опісторху, клонорхозу, фасціол, стронгілоїд, лямбліозу. Трематоди, що локалізуються в печінці, сприяють розвитку злоякісних пухлин цього органу. Важкі ураження печінки з утворенням паразитарних кіст викликають ехінокок і альвеокок. Закупорка жовчних шляхів проникаючими туди аскаридами призводить до розвитку обтураційної жовтяниці. Ці гельмінти мігруючи по загальній жовчній протоці потрапляють в печінку і підшлункову залозу, що при масивній інвазії може призвести до розриву даних органів з розвитком в хворого важкого перитоніту.

Клінічні прояви панкреатиту часто спостерігаються у хворих опісторхозом, рідше при деяких інших гельмінтозах (парагонімоз, шистосомоз). У хворих з кишковим шистосомозом нерідко розвивається цироз печінки і асцит, зважаючи на травмуючу дію яєць гельмінтів, що потрапляють в печінку за системою ворітної вени. При інтенсивному ураженню гостриками або волосоголовцями сліпої кишки, і проникненні цих гельмінтів в апендикс можуть спостерігатися клінічні симптоми апендициту.

Клініка ряду гельмінтозів, збудники яких локалізуються за межами травної системи, характеризується ще більш різноманітними симптомами. Симптоми характерні для пневмонії можуть спостерігатися в результаті патогенної дії на легені мігруючих личинок аскарид, анкілостом, стронгілоїд, сисунів, токсокар і так далі.

При проникненні збудників шистосомозів (перкутанно, тобто через шкіру) і філяріатозів (шляхом специфічної інокуляції, при укусі специфічних комах) в організм людини, в початковому періоді захворювання часто спостерігаються ураження шкіри у вигляді дерматозів і обмежених набряків.

Для початкової стадії вухереріозуі бругіоза характерний гарячкові стани, що супроводяться розвитком лімфаденіту. Надалі розвивається слоновість кінцівок і грудних залоз, хілурія і гідроцеле. Типові ознаки токсоплазмозу наступні: захворювання починається повільно із скарг на загальну слабкість, знижений апетит, порушення сну, пітливість. З'являється дратівливість, головний біль, зниження пам'яті, розумової працездатності. Температура тіла, як правило, 37,2 - 37,6 незрідка багато місяців, інколи хвилеподібного характеру, у жінок може бути пов'язана з менструальним циклом. Турбують болі в м'язах, особливо гомілок. Часто виникає відчуття серцебиття, перебої серця, тупі болі в області серця, що давлять. Може порушуватися зір. Хронічний токсоплазмоз протікає хвилеподібно, з періодами загострення хвороби і поліпшення стану. При тривалому перебігу захворювання розвивається невиношування вагітності, безпліддя.