Дипломная работа: Фізичне виховання молодших школярів у напрямку родина-школа

Зміст

Вступ

1. Теоретико-методичні засади фізичного виховання у системі сім’я – родина школа

1.1 Історико-педагогічні аспекти

1.2 Українська сім’я – родина, як виховний вплив колективу

1.3 Організація і методика дослідження

2. Засоби фізичного розвитку дітей молодшого шкільного віку в системі сім’я – родина, школа

2.1 Зміст і шляхи взаємодії родини і школи в організації фізкультурно-оздоровчої діяльності молодших школярів

2.2 Результати експериментально-дослідної роботи

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Фізичне виховання дітей на сьогоднішній день в Україні є одним із пріоритетних напрямків реформування освітянської сфери. Це зумовлено тим, що саме фізичне виховання є важливим компонентом гуманітаризації та гуманізації освіти, формування у підростаючого покоління фізичного та морального здоров’я до активного життя і професійної діяльності.

Збереження і розвиток молодого покоління є найважливішою функцією шкільної освіти. На законодавчому рівні вона закріплена законами України «Про освіту» (1996), «Про загальну середню освіту» (1999), сутність і шляхи реалізації оздоровчої функції школи методологічно окреслено у Концепції 12 – річної загальної середньої освіти(2000), Державна програма «Освіта. Україна. ХХІ століття» (1994 р).

У генетичній програмі кожної людини, як відомо, закладений величезний фізичний потенціал. Разом з тим, загально визнано, що у сучасних умовах в Україні склалася критична ситуація зі станом здоров’я населення і зокрема молоді. Це обумовлюється посиленням негативних впливів екологічних, економічних, соціальних та інших факторів.

Статистика свідчить, що при вступі до школи різноманітні відхилення у стані здоров'я має кожна третя дитина, а до кінця навчання у дев’ятому класі – кожна друга [О. Балакірєва, С. Присяжнюк]. У 10 – 20% сучасних школярів виявлено надлишкову масу тіла; у 30 – 40% – захворювання носоглотки; у 20 – 40% – порушення постави; у 50% – дефекти зору і нервово – психічні відхилення; у 50 –60% схильність до частих захворювань [В. Добринсьлий, О. Дубогогай].

Встановлено, що причинами різноманітних відхилень у фізичному розвитку і стані здоров'я дітей є: не достатня рухова активність, обсяг якої з кожним роком зменшується [С. Поспєлова, Р. Поташнюк, В. Язловецький]; непідготовленість дітей самостійно піклуватися про своє фізичне вдосконалення [О. Дубогай, О. Козленко]; недостатня увага учителів і родини до проблеми виховання у молодших школярів позитивного ставлення до зміцнення свого здоров'я [В. Лесик, А. Мерлан, С. Корнієнко].

Уроки фізичної культури компенсують необхідний для дитячого організму об’єм рухової активності лише на 11 – 13% [Т. Гнітецька, П. Данчук]. Малорухли-

вий спосіб життя молодших школярів, навчальні перевантаження, а біологічний характер домашніх умов проживання, недосконалість традиційної системи фізичного виховання криють у собі загрозу для здоров'я учнів [С. Поспєлова, Р. Поташнюк].

Такий стан проблеми вимагає пошуку більш досконалих форм і методів зміцнення здоров'я дітей. Одним з найбільш ефективних шляхів загального охоплення дітей молодшого шкільного віку систематичними заняттями фізичними вправами є фізичне виховання, що здійснюється в родині під керівництвом і контролем батьків та близького родинного оточення. Це дозволяє впливати на організм дитини не епізодично, а систематично.

Суспільно – політичні умови, в яких функціонує сучасна українська сім’я, характеризується своєрідністю людини, її гармонійного розвитку.

У зв’язку з цим виникає об’єктивна необхідність уточнення концептуальних позицій щодо виховання дітей у сучасній українській родині. До цього спонукає соціально – педагогічна дійсність. З огляду на вище зазначене особливо важливого значення набуває педагогічна взаємодія родини і школи у фізичному вдосконаленні особистості вже на першому етапі шкільного навчання – початковій школі.

Саме феномен «сім’я – родина» найбільш точно віддзеркалює своєрідність української ментальності у зв’язку з визначенням неповторного впливу на становлення особистості генетично наближеного мікро соціуму. Формування потреби у фізичному вдосконаленні залежить від ефективності навчально – виховного процесу в школі, виховання в родині, дотримання дитиною гігієнічних норм і, перш за все, наявності позитивної мотивації у самовдосконаленні.

Аналіз педагогічної дійсності свідчить про зростання інтересу до родинної педагогіки, як ефективного засобу усіх складників національного виховання, в тому числі і фізичного на яке спрямоване наше дослідження. Родинна педагогіка розглядає виховання дитини, як певну взаємодію членів родини (переважно батьків0 з найближчим соціальним середовищем і відповідальністю сім’ї за долю дітей, наступних поколінь і долю країни.

Актуальність поставлених перед сучасною школою завдань з фізичного виховання молодших школярів, характерні тенденційні зміни у структурі й змісті сучасної сім’ї – родини та виховання в ній дітей і зумовило вибір теми дипломної роботи, а саме: «Фізичне виховання молодших школярів у напрямку сім’я – родина, школа»

Об’єктом дослідження – фізичне виховання молодших школярів сучасної школи.

Предметом дослідження – зміст, форми і методи взаємодії родини і школи з організації фізкультурно – оздоровчої діяльності молодших школярів, а мета – розробити зміст і шляхи взаємодії родини і школи з організації фізкультурно – оз-

доровчої діяльності молодших школярів та експериментально перевірити їх ефективність.

Гіпотеза – фізичне виховання молодших школярів буде успішним, якщо забезпечити узгодженість вимог до дитини; якщо родина і школа буде цілеспрямовано і систематично озброювати учнів знаннями, уміннями і навичками фізкультурно – оздоровчої діяльності, стимулювати їх до занять фізичними вправами.

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--