Дипломная работа: Молодіжна субкультура в соціологічному вимірі

· Дослідити витоки та історичний розвиток неформальних об’єднань, причини їх виникнення;

· Вивчити класифікацію неформальних об’єднань.

Структура бакалаврської роботи: Бакалаврська робота складається з вступу, двох розділів і висновків, загальний обсяг роботи складає 68 сторінок, використано 32 джерела інформації.

Розділ 1

Молодіжна субкультура в контексті соціокультурного життя суспільства

1.1 Молодь як соціальна група в культурі і суспільстві

Щоб розглянути проблеми молоді, необхідно уявити собі, що ж таке молодь, чим вона відрізняється від інших суспільних груп. Саме тому перший розділ присвячений аналізу індивідуально-особистісних особливостей, властивих молодому віку, і закономірностей засвоєння норм, цінностей, установок, властивому суспільству, різним організованим і неорганізованим групам, що впливають на особистість.

У вітчизняному суспільствознавстві довгий час молодь не розглядалася як самостійна соціально-демографічна група. Виділення такої групи не укладалося в існуючі подання про класову структуру суспільства, і суперечила офіційній ідеологічній доктрині про його соціально-політичну єдність.

Одне з перших визначень поняття “молодь” було дано в 1968 р. В. Т. Лисовским: “Молодь – покоління людей, що проходять стадію соціалізації, що засвоюють, а в більш дорослий вік вже засвоїла, освітні, професійні, культурні й інші соціальні функції; залежно від конкретних історичних умов вікові критерії молоді можуть коливатися від 16 до 30 років”[1] .

Пізніше більше повне визначення було дано И. С. Коном: “Молодь – це соціально-демографічна група, виділювана на основі сукупності вікових характеристик, особливостей соціального стану й обумовлених тим і іншим соціально-психологічних властивостей. Молодість як певна фаза, етап життєвого циклу біологічно універсальна, але її конкретні вікові рамки, пов’язаний з нею соціальний статус і соціально-психологічні особливості мають соціально-історичну природу й залежать від суспільного ладу, культури й властивих даному суспільству закономірностей соціалізації”.

Сьогодні вчені визначають молодь як соціально-демографічну групу суспільства, яку виділяють на основі сукупності характеристик, особливостей соціального стану й обумовлених тими або іншими соціально-психологічними властивостями, які визначаються рівнем соціально-економічного, культурного розвитку, особливостями соціалізації в суспільстві.

Це шлях у майбутнє, що вибирає сама людина. Вибір майбутнього, його планування – це характерна риса молодого віку; він не був би таким притягальним, якби людина заздалегідь знала, що з ним буде завтра, через місяць, через рік.

У віковій психології молодість характеризується як період формування стійкої системи цінностей, становлення самосвідомості й формування соціального статусу особистості. Свідомість підлітка має особливу сприйнятливість, здатність переробляти й засвоювати величезний потік інформації. У цей період розвиваються критичність мислення, прагнення дати власну оцінку різним явищам, пошук аргументації, оригінальне мислення. Разом з тим у цьому віці ще зберігаються деякі установки й стереотипи, властиві попередньому поколінню. Це пов’язане з тим, що період активної діяльності зіштовхується в підлітка з обмеженим характером практичної та творчої діяльності, неповного „включення” підлітка в систему суспільних відносин. Звідси в поводженні молоді дивне сполучення суперечливих якостей і рис: прагнення до ідентифікації й відокремлення, конформізм і негативізм, наслідування й заперечення загальноприйнятих норм, прагнення до спілкування й відчуженість від зовнішнього миру. Нестійкість і суперечливість молодіжної свідомості впливають на багато типів поведінки й діяльності особистості. Молодіжна свідомість визначається низкою об’єктивних обставин.

По-перше, у сучасних умовах ускладнився й подовжився сам процес соціалізації, і відповідно іншими стали критерії її соціальної зрілості. Вони визначаються не тільки вступом у самостійне трудове життя, але й завершенням утворення, одержанням професії, реальними політичними й цивільними правами, матеріальною незалежністю від батьків. Дія даних факторів не одночасна й не однозначна в різних соціальних групах, тому засвоєння підлітком системи соціальних ролей дорослих виявляється суперечливим. Він може бути відповідальним і серйозним в одній сфері й почувати себе як підліток в іншій.

По-друге, становлення соціальної зрілості молоді відбувається під впливом багатьох факторів: родини, школи, трудового колективу, засобів масової інформації, молодіжних організацій і стихійних груп. Ця множинність інститутів і механізмів соціалізації не являє собою твердої ієрархічної системи, кожний з них виконує свої специфічні функції в розвитку особистості.

Молодість – пора, коли кожний повинен сам визначити свою долю, знайти єдино вірний, ведучий до успіху життєвий шлях, що дозволить максимально реалізувати і проявити свої здібності, таланти й обдарування. Це період, сполучений з болісно-важким процесом самопізнання, знаходження власного “Я”. Людині потрібно визначити межі своїх реальних можливостей, зрозуміти, на що він здатний, затвердити себе в суспільстві. З іншого боку, у цей же час йому необхідно сформувати максимально достовірне поняття про навколишній світ, систематизувати ціннісні орієнтації, політичні, моральні, естетичні погляди. Життя ставить підлітка перед необхідністю прийняття ряду найважливіших рішень в умовах дефіциту життєвого досвіду. Вибір професії, вибір супутника життя, вибір друзів – от далеко не повний перелік проблем, те або інше рішення які у значній мірі формують образ майбутнього життя.

1.2 Молодіжна субкультура та її вплив на загальну культуру

Під культурою розуміються переконання, цінності й спільні ідеї, які є загальними для певної групи людей і служать для впорядкування досвіду й регулювання поводження членів цієї групи. Відтворення й передача культури наступним поколінням лежать в основі процесу соціалізації – засвоєння цінностей, вірувань, норм, правил і ідеалів попередніх поколінь.

Система норм і цінностей, що відрізняють групу від більшості суспільств, називається субкультурою. Вона формується під впливом таких факторів, як вік, етнічне походження, релігія, соціальна група або місце проживання. Цінності субкультури не означають повну відмову від національної культури, прийнятої більшістю, вони виявляють відхилення від неї. Однак більшість, як правило, ставиться до субкультури з несхваленням або недовірою.

Іноді група активно виробляє норми або цінності, які явно суперечать пануючій культурі, її змісту й формам. На основі таких норм і цінностей формується контркультура. Відомий приклад контркультури – „хіпі” 60-х років.

Елементи, як субкультури, так і контркультури виявляються в культурі сучасної молоді в Україні. Під молодіжною субкультурою розуміється культура певного молодого покоління, що має спільний стиль життя, поведінку, групові норми, цінності і стереотипи.

Її визначальною характеристикою в Украйні є феномен суб’єктивної „розмитості”, невизначеності, відчуження від основних нормативних цінностей (цінностей більшості).

Так, у чималого числа молодих людей відсутня чітко виражена особистісна самоідентифікація, сильні стереотипи поведінки, що обумовлюють деперсоналізацію установок. Позиція відчуження в його екзистенціному переломленні проглядається як у відношенні до соціуму, так і в міжгенераційному спілкуванні, у контркультурной спрямованості молодіжного дозвілля.

Соціальне відчуження проявляється найчастіше в апатії, байдужності до політичного життя суспільства, образно говорячи, у позиції „стороннього спостерігача”. На рівні самоідентифікації прояв яких-небудь певних політичних установок мінімально. Разом з тим емоційність, легковірність і психологічна нестійкість молодих людей уміло використаються політичними елітами в боротьбі за владу.

Існує думка, що аполітичність молоді закономірний результат надмірного ідеологічного виховання минулих років, а активна політизованість межується із соціологією. Навряд чи можна погодитися з подібною позицією: якщо в стабільному суспільстві пріоритети приватного життя закономірні й природні, то в ситуації системної кризи соціальна індиферентність молоді може мати необоротні наслідки для майбутнього країни. Не менш тривожно й те, що політизація окремих груп молоді здобуває риси політичного й національного екстремізму.

Протиставлення образів „ми” і „вони” традиційна, досить згадати хоча б хрестоматійний роман И. С. Тургенєва „Батьки й діти”. Однак сьогодні в молодого покоління нерідко виливається в повне заперечення всіх „батькових” цінностей, включаючи історію власної держави. Ця позиція особливо уразлива, якщо мати на увазі власну аполітичність молодих людей, їх відстороненість від участі в рішення соціальних проблем для суспільства, а не тільки для себе. Особливо виразно це протиставлення простежується на рівні культурних (у вузькому змісті) стереотипів молоді: є „наша” мода, „наша” музика, „наше” спілкування, а є – „батькове”, що пропонується інституціональними засобами гуманітарної соціалізації. І тут виявляється третій аспект відчуження молодіжної субкультури – це культурне відчуження.

Саме на цьому рівні субкультура молодого покоління здобуває помітні контркультурні елементи: дозвілля, особливо юнацтвом, сприймається як основна сфера життєдіяльності, і від задоволеності їм залежить загальна задоволеність життям підлітка. Загальна освіта для школяра й професійне для студента як би відходять на інший план перед реалізацією економічних („заробляти гроші”) і дозвілевих („цікаво провести вільний час”) потреб.

Поряд з комунікативною (спілкування із друзями) дозвілля виконує в основному рекреативну функцію (біля однієї третини старшокласників відзначають, що їхнє улюблене заняття на дозвіллі – „нічогонероблення”), у той час як пізнавальна, креативна й евристична функції не реалізуються зовсім або реалізуються недостатньо.

Цінності національної культури, як класичної, так і народної, витісняються схематизованими стереотипами-зразками масової культури, орієнтованими на впровадження цінностей „американського способу життя” у його примітивному й полегшеному відтворенні. Улюбленими героями й деякою мірою зразками для наслідування стають, за даними опитувань, героїні так званих „мильних опер” (для дівчат) і „бойовиків” типу Рембо (для юнаків). Індивідуальне поводження молодих людей проявляються в таких рисах соціального поводження, як прагматизм, жорстокість, прагнення до матеріального благополуччя на шкоду професійної самореалізації. Споживання проявляється як у соціокультурному, так і в евристичних аспектах. Ці тенденція присутня в культурній самореалізації учнівської молоді, що побічно обумовлено й самим потоком переважної культурної інформації (цінності масової культури), що сприяє фоновому сприйняттю й поверхневому закріпленню її у свідомості.