Дипломная работа: Молодіжна субкультура в соціологічному вимірі

Групові стереотипи й ієрархія цінностей пристижу обумовлені половою приналежністю, рівнем достатку, місцем проживання й національністю реципієнта. Культурний конформізм у рамках неформальної групи проявляється від більш м’якого в середовищі студентської молоді до більш агресивного в середовищі учнів середньої школи. Крайнім напрямком цієї тенденції молодіжної субкультури є так звані „команди” із твердою регламентацією ролей і статусів їхніх членів.

Дані досліджень показують, що дозвілева самореалізація молоді здійснюється поза установами культури. Народна культура (традиції, звичаї, фольклор і т.п.) більшістю молодих людей сприймається як анахронізм. Спроби внесення етнокультурного змісту в процес соціалізації в більшості випадків обмежуються прилученням до православ’я, тим часом як народні традиції, безумовно, не обмежуються одними лише релігійними цінностями. Крім того, етнокультурна самоідентифікація складається насамперед з формування позитивних почуттів у відношенні до історії, до традицій свого народу, тобто того, що прийнято називати “любов’ю до Батьківщини”. Виникнення такої, а не іншої, із зазначеними особливостями молодіжної субкультури обумовлено цілим рядом причин, серед яких найбільш значимими представляються наступні.

Молодь, живе в загальному соціальному й культурному просторі, тому криза суспільства і його основних інститутів не могла не відбитися на змісті й спрямованості молодіжної субкультури. Яке суспільство – така й молодь, отже, і молодіжна субкультура.

Криза інституту родини й сімейного виховання, придушення індивідуальності й ініціативності дитини, підлітка, юнака як з боку батьків, так і педагогів, всіх представників „дорослого” світу. Це приводить, з одного боку, до соціального й культурного інфантилізму, а з іншого боку – до прагматизму й соціальної неадаптованості й до проявів протиправного або екстремістського характеру. Агресивний стиль виховання породжує агресивну молодь.

Комерціалізація засобів масової інформації, якоюсь мірою й всієї художньої культури, формує певний „образ” субкультури не в меншому ступені, чим основні агенти соціалізації – родина й система утворення. Адже саме перегляд телепередач поряд зі спілкуванням найпоширеніший вид дозвілевої самореалізації. У багатьох своїх рисах молодіжна субкультура просто повторює телевізійну субкультуру.

Молодіжна субкультура є перекручене дзеркало дорослого миру речей, відносин і цінностей. Розраховувати на ефективну культурну самореалізацію молодого покоління у хворому суспільстві не доводиться, тим більше що й культурний рівень інших вікових і соціально-демографічних груп населення України також постійно знижується. Спостерігається тенденція до дегуманізації й деморалізації в мистецтва, що проявляється, насамперед, у приниженні, деформації й руйнуванні образа людини. Зокрема, це фіксується в збільшенні сцен і епізодів насильства й сексу, у посиленні їхньої жорстокості, натуралістичності (кінематограф, театр, рок-музика, література, образотворче мистецтво), що суперечить народній моральності й впливає на молодіжну аудиторію. Негативний вплив на аудиторію ескалації сцен насильства й сексу в кіно, на телебаченні й відео доводиться численними дослідженнями.

1.3 Моральні переконання, ідеали, самосвідомість і почуття дорослості як основні новотвори молоді

Характерні риси молоді – прагнення до всього нового, незвичайного, інтерес до техніки, бажання бути „на рівні” з дорослими, прагнення до активної діяльності. Саме в підлітковому віці відбувається ламання багато

чого з того, що було звичним, що вже склалося у підлітка. Це стосується майже всіх сторін його життя й діяльності. Особливо помітні зміни перетерплює характер навчальної діяльності, у підлітковому віці починається систематичне засвоєння основ наук. Це вимагає зміни звичних форм роботи й перебудови мислення, нової організації уваги, прийомів запам’ятовування. Змінюється й відношення до навколишнього: підліток уже не дитина й вимагає іншого до себе ставлення.

Підлітковий вік, особливо з 13-15 років – це вік формування моральних переконань, принципів, якими підліток починає керуватися у свої поведінці. У цьому віці з’являється інтерес до світоглядних питань, таким, як виникнення життя на Землі, походження людини, сенс життя. Формуванню в підлітка правильного відношення до дійсності, сталих переконань, цьому необхідно надавати першорядного значення, тому що саме в цьому віці закладаються основи свідомого, принципового поводження в суспільстві, які дають про себе знати й у майбутньому. Моральні переконання підлітка складаються під впливом навколишньої дійсності. Вони можуть бути помилковими, неправильними, перекрученими. Це має місце в тих випадках, коли вони складаються під впливом випадкових обставин, дурного впливу вулиці, поганих вчинків.

У тісному зв’язку з формуванням моральних переконань молодих людей складаються їхні моральні ідеали. Цим вони істотно відрізняються від молодших школярів. Як показали дослідження, ідеали в підлітків проявляються у двох основних формах. У підлітка молодшого віку як ідеал виступає образ якої-небудь конкретної людини, у якому він бачить втілення високо цінимих їм якостей. З віком у парубка спостерігається помітний „рух” від образів близьких людей до образів осіб, з якими він безпосередньо не спілкується. Старші підлітки починають пред’являти більш високі вимоги до свого ідеалу. У зв’язку із цим вони починають усвідомлювати, що навколишні, навіть дуже улюблені й шановні ними,

здебільшого самі звичайні люди, гарні й гідні поваги, але не є ідеальним втіленням людської особистості. Тому в 13-14 літньому віці особливий розвиток здобувають пошуки ідеалу за межами близьких родинних відносин.

У розвитку пізнання молоддю навколишньої дійсності наступає такий момент, коли об’єктом пізнання стає людина, його внутрішній світ. Саме в підлітковому віці виникає спрямованість на пізнання й оцінку морально-психологічних якостей навколишніх. Поряд з ростом такого інтересу до інших людей у підлітків починають формуватися й розвиватися самосвідомість, потреба в усвідомленні й оцінці своїх особистісних якостей.

Формування самосвідомості – один з найважливіших моментів у розвитку особистості підлітка. Факт формування й росту самосвідомості накладає відбиток на все психічне життя підлітка, на характер його навчальної й трудової діяльності, на формування його ставлення до дійсності. Потреба самосвідомості виникає з потреб життя й діяльності. Під впливом зростаючих вимог з боку навколишніх у підлітка виникає потреба оцінити свої можливості, усвідомити, які ж особливості його особистості допомагають йому, а які навпаки, заважають бути на висоті пред’явлених йому вимог.

Велику роль у розвитку самосвідомості підлітка відіграють судження інших. Ускладнення вимог, які пред’являються підліткові в процесі його діяльності, розвиток його самосвідомості, загальний ріст свідомого відношення до дійсності приводить до якісно нового етапу в його розвитку. У підлітка з’являється й набуває досить помітне значення прагнення до самовиховання – прагнення свідомо впливати на себе, формувати такі якості особистості, які він розглядає як позитивні, і переборювати у себе негативні риси, боротися зі своїми недоліками. У підлітковому віці починають складатися й закріплюються риси характеру.

Однією з найбільш характерних особливостей підлітка, пов’язані з ростом його самосвідомості, є прагнення показати свою „дорослість”. Юнак відстоює свої погляди й судження, домагаючись того, щоб дорослі зважали на його думку. Він вважає себе досить дорослим, хоче мати однакові з ними права.

Переоцінюючи можливість своїх вікових здатностей, підлітки приходять до переконання, що вони нічим не відрізняються від дорослих людей. Звідси їхнє прагнення до самостійності й незалежності, звідси – хворобливе самолюбство й уразливість, гостра реакція на дорослих, які недооцінюють їхні права й інтереси. Слід зазначити характерну для підліткового віку підвищену збудливість, деяку незадоволеність характеру, порівняно часті, швидкі й різкі зміни настрою.

Значний розвиток у підлітковому віці отримують вольові риси характеру. Під впливом підвищених вимог, пред’явлених підліткові, у нього розвивається здатність довгостроково переслідувати свідомо поставлені цілі, уміти переборювати перешкоди й труднощі на цьому шляху.

Аналізуючи усе вище сказане можна узагальнити й виявити наступні вікові особливості характерні для підліткового періоду:

· Потреба в енергетичній розрядці;

· Потреба в самовихованні; активний пошук ідеалу;

· Відсутність емоційної адаптації;

· Схильність до емоційного зараження;

· Критичність;

· Безкомпромісність;

· Потреба в автономії;

· Відраза до опіки;

· Значимість незалежності;

· Різкі коливання характеру й рівня самооцінки;