Дипломная работа: Організація і функціонування систем міжбанківських розрахунків в Україні

Рис. 1.2. Схема документообігу в СЕП

Рис. 1.2. Схема документообігу в СЕП

Комерційний банк отримує від клієнтів початкові платіжні документи (в основному в паперовому вигляді), створює на їх основі електронні документи з допомогою програми “Операційний день банку”, через яку ці документи потрапляють електронною поштою у РП територіального управління НБУ, в якому обслуговується комерційний банк. Платіжні документи для передачі в РП оформляються у вигляді файлу – пакета початкових платіжних документів (файл може містити від 1 до 1000 документів), що зберігається на носії електронної інформації та може передаватися каналами зв’язку.

Після обробки пакета електронних документів через СЕП кошти зараховуються на коррахунок банку-одержувача, де електронні розрахункові документи для кожного одержувача оформляються у вигляді паперового документа – “Реєстру електронних розрахункових документів”, що підтверджує зарахування коштів на рахунок клієнта і видається як додаток до виписки з його особового рахунку.

З метою максимального розширення кола послуг відповідно до потреб учасників СЕП, враховуючи підпорядкованість установ комерційних банків одна одній, НБУ розробив та запровадив різні моделі обслуговування консолідованого кореспондентського рахунку (Додаток А).

Для роботи в СЕП за консолідованим коррахунком комерційний банк повинен одержати дозвіл на роботу від НБУ за консолідованим коррахунком.

Міжбанківські розрахунки виконуються в строк до трьох операційних днів і вважаються завершеними з часу зарахування коштів на коррахунок банку одержувача.

За наявності в комерційного банку філій виникає проблема виходу в СЕП для кожної з них. У цьому разі банку потрібно створювати свою власну внутрішньобанківську платіжну систему (ВПС).

Функціонування ВПС характеризується такими рисами:

консолідація коштів усіх установ даного банку на одному коррахунку, що розширює платіжні можливості кожної структури банку порівняно з тим, якби вони мали свої коррахунки в НБУ;

посилення ролі головного банку в організації міжбанківських розрахунків усіх його структур, оскільки всі потоки документів і платежів проходять через АРМ-3 головного банку;

здійснення платежів між структурами одного банку за допомогою програмно-технічних засобів самого банку без виведення їх у СЕП, що сприяє їх прискоренню, спрощенню і здешевленню;

ведення субкоррахунків для всіх філій банку безпосередньо в ВПС з відбиттям на них не тільки внутрішньобанківських, а й позабан-ківських платежів, що зумовлює поєднання ВПС із СЕП.

Забезпечує діяльність ВПС головний розрахунковий центр комерційного банку (ГРЦ). Він веде субкореспондентські рахунки для кожної філії банку, а також відображає платіжні обороти філій з іншими банками, що здійснюються через СЕП.

Внутрішньобанківські розрахунки виконуються в строк, установлений внутрішніми нормативними актами банку, який не може перевищувати двох операційних днів, та вважаються завершеними з часу зарахування коштів на рахунок філії одержувача.

За недотримання строків виконання розрахунків комерційні банки несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Економіка України не є ізольованою. Розвиток міжнародних економічних відносин потребує відповідно налагодженого механізму міжнародних розрахунків у різних валютах. З огляду на це однією з додаткових можливостей СЕП є організація розрахунків з іноземними банками через механізм "шлюзових" банків.

Більші можливості звичайно надає SWIFT, який є всесвітньою мережею. Розглянемо принципи функціонування SWIFT більш детально.

Наприкінці 60-х років стало очевидним, що потужностей паперових систем розрахунків недостатньо для забезпечення надійного і швидкого зв'язку між багатьма банками та їхніми філіями в усьому світі. Обробка паперових документів була пов'язана з багатьма помилками і коштувала дуже дорого. Становище було також ускладнене, оскільки різні банки використовували різні системи розрахунків, іноді практично несумісні.

Щоб вирішити проблему, потрібно було створити єдину мову фінансових повідомлень та єдину систему передачі цих повідомлень. Так, у 1973 році було організоване товариство міжнародних міжбанківських телекомунікацій Sосіе1у Fог Wогdwidе Іntегbаnk Finаnсіаl Теlесоmmunісаtіоn (SWIFT), метою якого стало створення і використання засобів, необхідних для швидкої та безпечної передачі комп'ютерними мережами платіжних доручень та інших банківських повідомлень.

Система SWIFT організована так, щоб банки різних країн, які обладнані терміналами різних моделей з різною швидкістю роботи, могли б без перешкод обмінюватись повідомленнями та розуміти один одного.

Слід зазначити, що SWIFT є лише системою передачі даних і не виконує жодних розрахункових функцій. Доручення, що передаються з її допомогою, враховуються як проводки за відповідними рахунками «Ностро» і «Лоро» так само, як і при використанні традиційних платіжних документів.

Спочатку до мережі SWIFT входило 239 банків з 15 країн Європи й Америки. 1992 року до мережі SWIFT було підключено вже більше 3000 фінансових організацій понад 80 країн.

Членами SWIFT можуть бути установи, які уповноважені виконувати міжнародні банківські операції і перебувають у країні, яка має регіональний процесинговий центр SWIFT Власниками акцій SWIFT можуть бути тільки банки, які є його членами.

Член SWIFT зобов'язаний дотримуватись статуту SWIFT і сплачувати всі витрати, пов'язані з вступом і роботою в середовищі SWIFT.

Всюди, де це можливо, SWIFT використовує міжнародні стандарти 180. Але значна частина розроблених спеціально для SWIFT текстових повідомлень отримують усе більше розповсюдження поза межами системи і стають стандартами «де-факто» для фінансових повідомлень (операцій, трансакцій). Переваги таких стандартів також і в тому, що їх розробники одночасно є і їх користувачами, а відповідно, мають можливість оперативно їх вдосконалювати.

Розвиток міжнародних стандартів системи SWIFT значно вплинув на банківську справу окремих країн. Перевага стандартів в SWIFT виявилася настільки очевидною, що інші системи також або взяли їх на озброєння, або створили систему автоматизованого переведення стандартів SWIFT на власні. Серед таких країн, наприклад:

- Англія (С1еагіng Ноusе Аutоmаtеd Рауmеnt System - СНАРS);

- Франція (SАGІТТАІRЕ);