Дипломная работа: Організація і функціонування систем міжбанківських розрахунків в Україні
SWIFT є найбільшою міжнародною мережею, що зв'язує національні клірингові і банківські мережі, утворюючи світову фінансову систему телекомунікацій.
Національний банк та певна кількість найбільших комерційних банків є абонентами SWIFT. Проте масового підключення українських банків до даної системи не очікується. Основною проблемою, що призвела до такої ситуації, є недостатньо великий розмір статутного капіталу українських банків і, звичайно, нестабільна економічна ситуація в країні.
Система електронних міжбанківських переказів Національного банку України та SWIFT на поточний момент загалом задовольняють потреби банківської системи нашої держави. Проте, враховуючи світові тенденції розвитку платіжних систем, у подальшому передбачено реформування системи електронних міжбанківський переказів на основі сучасних інформаційних технологій та новітніх програмно-технічних засобів.
1.2 Правова основа та виконання базових принципів для системно важливих платіжних систем у СЕМП
Від того, наскільки чітко й надійно функціонує платіжна система, значною мірою залежить фінансово-економічний стан окремих суб¢єктів господарювання і країни в цілому. Запорукою ефективних діяльності будь-якої платіжної системи є правила, що регулюють права, обов¢язки та відповідальність учасників платіжного процесу, визначають порядок організації та здійснення міжбанківських розрахунків. Усі учасники розрахунків повинні знати ці правила і дотримуватися їх.
Основою правил, що регулюють міжбанківські розрахунки в Україні, є законодавча база з питань банківської діяльності та нормативно-правові акти НБУ, розроблені з урахуванням вимог банківського законодавства. Крім того, учасники розрахунків керуються також внутрішніми нормативними документами тієї чи іншої платіжної системи, де враховано її технічні можливості і технологічні особливості виконання розрахунків. Окремі питання розрахункового процесу регулюються також умовами договорів. Чіткі правила, стандарти і процедури виконання платіжного процесу сприяють прискоренню міжбанківських розрахунків, підвищенню ефективності платіжної системи.
Саме на таких засадах ґрунтується Положення про міжбанківські розрахунки в Україні, затверджене постановою Правління Національного банку України від 17.03.2004 №110 [19], – основний нормативний документ, яким регулюються взаємовідносини учасників міжбанківських розрахунків в Україні, умови та порядок їх виконання.
Загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, відносини у сфері переказу грошей регулюються Конституцією України [1], законами України “Про Національний банк України” [2], “Про банки і банківську діяльність” [3], “Про платіжні системи та переказ грошей в Україні” [4], іншими актами законодавства України та нормативно-правовими актами Національного банку України, а також Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів Міжнародної торгової палати [27], Уніфікованими правилами з інкасо Міжнародної торгової палати [25], Уніфікованими правилами по договірних гарантіях Міжнародної торгової палати [26] та іншими міжнародно-правовими актами з питань переказу грошей.
Платіжні системи — це засоби, за допомогою яких перемішуються кошти між суб'єктами господарювання, їх безпечність та ефективність — необхідна умова функціонування як фінансової системи окремої країни, так і світової фінансової системи в цілому. Водночас вони є основним каналом, яким можуть передаватися потрясіння на внутрішніх та міжнародних грошових та інших ринках, і якщо ризики належним чином не стримуються, — провокувати системні кризи, загрожуючи стабільності цих ринків.
Особливо це стосується системно важливих платіжних систем, які обслуговують різні за величиною не обов'язково великі платежі, але можуть викликати або передавати системні порушення. Отже, системна важливість визначається не тільки обсягами чи характером окремих платежів або їх сукупною величиною, а також загальним місцем системи у фінансовій інфраструктурі.
Безпека й ефективність цих вирішальних для економіки платіжних систем має бути метою державної політики. За останні роки склався широкий міжнародний консенсус щодо потреби зміцнення їх шляхом поширення міжнародно-визнаних стандартів і практики розробки та експлуатації таких систем. Комітет з платіжних і розрахункових систем (CPSS) Банку міжнародних розрахунків (BIS) у Базелі розробив із цією метою Базові принципи для системно важливих платіжних систем і опублікував їх у січні 2001 року.
Усього визначено десять Базових принципів і чотири обов'язки центральних банків щодо їх застосування. Адже центральні банки зобов'язані забезпечувати фінансову стабільність держави; піклуватися про функціонування грошових ринків для здійснення грошово-кредитної політики, про підтримку довіри до національної валюти країни; вони надають учасникам платіжної системи можливість використовувати для розрахунків рахунки у центральному банку тощо. Тому центральні банки мають відігравати провідну роль щодо системно важливих платіжних систем, а отже, визначено відповідні обов'язки центральних банків, які містять оцінку існуючих платіжних систем з точки зору Базових принципів та ініціювання або заохочення дій для їх дотримання.
Розглянемо послідовно, як забезпечується виконання вимог Базових принципів у СЕП і як виконує НБУ свої обов'язки стосовно цих принципів [68].
Забезпечення вимог базових принципів у СЕП:
Принцип І. Система повинна мати надійну нормативно-правову основу у всіх тих юрисдикціях, що її стосуються.
Нормативно-правові засади для банківської діяльності та платіжних систем у цілому визначені в законах України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні", "Про банки і банківську діяльність", "Про Національний банк України", "Про захист інформації в автоматизованих системах". Загальні засади безготівкових розрахунків, окремим видом яких є міжбанківські, стандарти платіжних інструментів тощо визначаються Інструкцією "Про безготівкові розрахунки в Україні".
Детальні правила роботи системи, стосунки між НБУ та учасниками СЕП, права та обов'язки сторін визначаються Інструкцією "Про міжбанківські розрахунки в Україні", іншими нормативно-правовими документами НБУ та двосторонніми угодами. Всі ці документи визначають: права власності на систему; правила розрахунків; права та обов'язки учасників розрахунків; обов'язки НБУ щодо виконання розрахунків; правила використання програмного забезпечення та апаратних засобів захисту інформації; правила генерації, розповсюдження та оновлення ключів системи крипто захисту; правила вирішення спірних питань (арбітраж тощо); плату за послуги.
Принцип II. Правила і процедури системи повинні давати учасникам можливість ясно розуміти вплив системи на кожний вид фінансового ризику, на який вони наражаються, беручи в ній участь.
Принцип III. Система повинна мати чітко визначені процедури управління кредитним ризиком і ризиком ліквідності, в яких вказуються відповідні обов'язки оператора й учасників системи і забезпечуються достатні стимули для управління ризиком і його обмеження.
Вищезгадані законодавчі та нормативно-правові документи досить чітко й детально окреслюють правила роботи системи, стандарти платіжних інструментів, стосунки між НБУ та учасниками системи, права та обов'язки сторін.
Принцип IV. Система повинна забезпечувати швидкий остаточний розрахунок на дату валютування, бажано — протягом дня і, як мінімум, — наприкінці дня.
СЕП веде технічні коррахунки банків протягом дня в режимі квазіреального часу: початкові трансакції відображаються в момент приймання до системи, трансакції у відповідь — у момент підтвердження банком-отримувачем їх завершення. Середні терміни проходження платіжних документів від платника до отримувача — від 10 хвилин до 2 годин. Для відображення міжбанківських розрахунків використовуються кореспондентські рахунки учасників та транзитні рахунки для сум, не підтверджених отримувачем, відкриті в Національному банку. Відображення платіжних документів на цих рахунках наприкінці банківського дня за міжнародно-визнаними стандартами є остаточним розрахунком.
Платіжний документ, прийнятий системою від банку-платника, не може бути не виконаним (скасованим чи відкликаним), тобто гарантується остаточний розрахунок.
Принцип V. Система, в якій відбуваються клірингові розрахунки, повинна, як мінімум, гарантувати своєчасне завершення щоденних розрахунків у разі нездатності учасника розрахуватися з найбільшими зобов'язаннями за одним розрахунком.
Цей принцип не стосується СЕП, оскільки вона є системою валових розрахунків (Gross-settlement system).
Принцип VI. Бажано використовувати при розрахунках активи, що знаходяться в центральному банку; якщо використовуються інші активи, пов'язаний з ними кредитний ризик повинен бути невеликим або зовсім відсутнім.
Для міжбанківських розрахунків використовуються кореспондентські рахунки та відповідні транзитні рахунки, відкриті в Національному банку України.
Принцип VII. Система повинна забезпечувати високий рівень безпеки і надійності в експлуатації, а також мати засоби на випадок надзвичайних обставин для своєчасного завершення щоденної обробки платежів.
Безпека та конфіденційність банківської інформації в СЕП гарантується багатоступеневим контролем на всіх стадіях розрахунків та багаторівневою системою захисту від несанкціонованого доступу на всіх етапах проходження електронних платіжних документів через платіжну систему, починаючи від місця їх початкового оформлення (породження) в банку. Платіжні документи захищаються електронним цифровим підписом. Передача платіжних документів і технологічної інформації в СЕП виконується із застосуванням програмно-апаратних засобів захисту інформації. Як резервні використовуються програмні засоби шифрування інформації. Засоби захисту інформації є невід'ємною складовою програмно-технічних комплексів СЕП і не можуть бути відключені.