Дипломная работа: Організація обліку та контролю основних засобів на підприємстві

група 1 – будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі житлові будинки та їх частини;

група 2 – автомобільний транспорт та вузли до нього; меблі; побутові електричні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, включаючи електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, інформаційні системи, телефони, мікрофони та рації;

група 3 – будь-які інші фонди, не включені до групи 1 і 2.

Крім того основні засоби поділяють: за сферою застосування – виробничі основні засоби сільськогосподарського призначення, невиробничі основні засоби: за використанням – діючі і недіючі; за речовим складом – інвентарні і неінвентарні; за належністю – власні і орендовані.

Діючі основні засоби беруть участь у процесі виробництва та його обслуговуванні. На них нараховують амортизацію, тоді як на недіючі, тобто ці, які перебувають у запасі, консервації, не зараховують амортизацію.

Власні основні засоби належать конкретному підприємству і обліковуються на його балансі, а орендовані обліковуються поза балансом підприємства, оскільки перебувають у тимчасовому користуванні.

Інвентарні основні засоби мають речовий зміст, їх можна виміряти й підраховувати в натурі, а інвентарні – не мають речового змісту і є витратами на земельні, водні та лісові угіддя, вкладень.

Необхідною умовою правильного обліку основних засобів є єдиний принцип їх грошової оцінки – по первісній, залишковій, відновлювальній і ліквідаційній вартості.

Первісною оцінкою основних засобів є собівартість їх придбання або створення.

Собівартість основних засобів – це сплачена сума грошових коштів або їхніх еквівалентів, або справедлива вартість іншої форми компенсації (інших активів або зобов’язань), наданої для отримання активу на патент його придбання або створення.

Собівартість об’єкта основних засобів включає купівельне ціну (в тім числі ввізне мито та безповоротні податки) та витрати, що безпосередньо пов’язані з приведенням цього об’єкта в робочий стан ( стан, який дає можливість використовувати його за прямим призначенням).

Первісна вартість об’єкта основних засобів складається з таких витрат:

- суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);

- реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв’язку з придбанням (отриманням) прав на об’єкт основних засобів;

- суми ввізного мита;

- суми непрямих податків у зв’язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);

- витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;

- витрати на встановлення, монтаж, налагодження основних засобів;

- інші витрати, безпосередньо пов’язані з доведенням основних засобів до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Витрати на сплату внесків за користування кредитом не включаються до первісної вартості основних засобів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок позикового капіталу.

Первісна вартість безоплатно отриманих основних засобів дорівнює їх справедливій вартості на дату отримання.

Первісною вартістю основних засобів, що внесені до стажу цього капіталу підприємства, визначається погодження засновниками підприємства їх справедлива вартість.

Первісна вартість об’єктів, переведених до основних засобів з оборотних активів, товарів, готової продукції дорівнює її собівартості, яка визначається згідно з Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку 9 „Запаси” та 16 „Витрати”.

Первісна вартість об’єкта основних засобів, отриманого в облік на подібний об’єкт, дорівнює залишковій вартості переданого об’єкта основних засобів. Якщо залишкова вартість переданого об’єкта перевищує його справедливу вартість, то первісною вартістю об’єкта основних засобів, отриманого в облік на подібний об’єкт, є справедлива вартість переданого об’єкта з включенням різниці до витрат звітного періоду.

Первісна вартість об’єкта основних засобів, придбаного в обмін на подібний об’єкт дорівнює справедливій вартості переданого об’єкта основних засобів, збільшеній на суму, грошових коштів, чи їх еквівалентів, що була передана під час обміну.

Під справедливою вартістю основного засобу розуміють вартість конкретного об’єкта основних засобів, що може бути отримана в операціях обміну між проінформованими зацікавленими сторонами. Згідно з додатком до ПБ019 справедлива вартість основних засобів визначається таким чином:

- земля та будівлі – решіткова вартість;

- машини та обладнання – решіткова вартість. У разі відсутності даних про решіткову вартість за вирахуванням суми зносу на дату оцінки;

- інші засоби – відновлена вартість;