Дипломная работа: Організація обліку та контролю основних засобів на підприємстві

Новим у Стандарті 7 є те, що первинна вартість об’єктів основних засобів, зобов’язання за якими виражені загальною сумою, визначається розподілом цієї суми пропорційно до справедливої вартості окремого об’єкта основних засобів.

Крім цього Стандарт 7 пропонує п’ять методів амортизації, а також дозволяє застосовувати норми і методи нарахування амортизації, передбачені податковим законодавством.

Обмін основних засобів, формування вартості у фінансовому обліку з прийняттям стандарту 7 докорінно відрізняється від податкового обліку. Оскільки досліджуване господарство при нарахуванні амортизації користується методами передбачені податковим обліком, то вони при цьому керуються положеннями Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” у редакції від 22.05.1987 р. (зі змінами і доповненнями).

Згідно цього Закону під терміном „амортизація” основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скориговагоного прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею [12].

Основні фонду поділяються на три групи, для яких, відповідно до Закону і встановлену річну норму амортизації для І групи – 5%, ІІ групи – 25% і IV групи – 15%.

Згідно п. 8.8. ст. 8 Закону платники податку мають право протягом звітного року віднести до валових витрат будь-які витрати, пов’язані з поліпшенням основних фондів, у сумі, що не перевищує 5 відсотків сукупної балансової вартості груп основних фондів на початок звітного року.

Всі сільськогосподарські формування, які ведуть бухгалтерський облік за журнально-ордерною формою обліку повинні використовувати регістри журнально-ордерної форми. По даний час в досліджувальному господарстві керуються Інструкцією по журнально-ордерній формі обліку в сільськогосподарських підприємствах [16]. Проте наказом Міністерства фінансів України від 29 грудня 2000 р. № 356 затверджені Методичні рекомендації по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку [20]. Прийняті Методичні рекомендації є важливим кроком виконання заходів з реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів фінансової звітності.

Методичними рекомендаціями передбачено складання журналів, відомостей, Головної книги, таблиці аналітичних даних, аркушів-розшифровок.

Основним засобам на підприємстві відводиться важлива роль, а тому необхідно контролювати їх надходження і вибуття. Основним документом, яким визначено завдання економічного контролю, його органи, права і обов’язки посадових осіб, які здійснюють функції економічного контролю ревізійних комісій є Закон України „Про контрольно-ревізійну службу” [13].

Незалежний контроль (аудит) регулюється Законом України „Про аудиторську діяльність” від 22.04.1993 р., який визначає правові засади здійснення такої діяльності в Україні і спрямований на створення незалежного фінансового контролю з метою захисту інтересів власника [14].

Крім законодавчих актів при написанні роботи ми керувалися підручниками, використовували матеріали зі статей науковців.

В підручнику під редакцією Литвина Ю.Я. „Бухгалтерський облік у сільськогосподарському господарстві” детально подано завдання обліку основних засобів, а також порядок ведення і заповнення первинних і зведених документів [3].

Економічний зміст, класифікацію та оцінку основних засобів, облік їх надходження і вибуття набули висвітлення в підручнику Скирпона О.П., Олійника В.М. та Палюха М.С. „Бухгалтерський обліку сільськогосподарському господарстві. [27].

Проте рік видання цих підручників передує реформуванню системи бухгалтерського обліку і тому в них не відраховано всіх змін щодо методики ведення обліку та нові рахунки.

Є ряд підручників, в яких висвітлено облік основних засобів вже зі всіма змінами.

В підручнику Гарасима П.М. „Фінансовий облік і звітність на підприємствах різних галузей” подано характеристику синтетичних рахунків та типові кореспонденції [5].

Значну увагу обліку основних засобів, а саме їх класифікації, оцінку, обліку надходження і вибуття. Амортизації тощо приділено в підручнику Огійчука М.Ф.„Бухгалтерський облік на сільськогосподарських підприємствах” [23]/

Вдало подано облік руху основних засобів та документування господарських операцій, а також розрахунок амортизаційних відрахувань за різними методами в підручнику Ф.Ф. Бутинзе „Бухгалтерський фінансовий облік” [4]. Проте цей підручник не призначений для сільськогосподарських вузів і тому в ньому не відображено специфіку обліку засобів у сільськогосподарському господарстві.

Заслуговує на увагу стаття О. Капінус, Т. Високос „Облік надходження та вибуття основних засобів у сільському господарстві” [18]. Автори розкрили методику обліку надходження основних засобів і її документальне оформлення та обліку вибуття основних засобів керуючись при цьому П (С) БО7 „Основні засоби”.

У статті Губачова О. „Обираємо метод нарахування амортизації основних засобів” автор докладно розглядає методи амортизації як в теоретичному, так і в практичному плані, показуючи при цьому переваги і недоліки одного методу над іншим [8]. При цьому автор зазначає, що обраний метод має сприяти прискоренню оновлення основних засобів, визначенню реальної величини прибутку, найкраще врахувати усі фактори, пов’язані з експлуатацією об’єкта основних засобів тощо.

Білоусов А. У статті „Про проблеми практичного застосування нового порядку переоцінки основних засобів” розглядає досить актуальну і важливу на даний час проблему переоцінки. Як вказує автор, одним з найбільш складених і трудомістких для виконання вимог П (С) БО7 є розділ, що стосується нового порядку переоцінки основних засобів [1]. Оскільки згідно П (С) БО7 підприємство переоцінює об’єкт основних засобів, якщо його залишкова вартість значно (більш ніж на 10%) відрізняється від справедливої вартості на дату балансу, тому постає ще одна проблема – вибір оцінки основних засобів для нарахування амортизації, а саме як нарахувати амортизаційні відрахування з первісної чи переоціненої вартості.

2. Організаційно-економічна характеристика селянсько-фермерського

господарства „Пролісок” Самбірського району Львівської області

2.1 Загальні відомості про господарство, організаційна

структура та спеціалізація

Селянсько-фермерське господарство "Пролісок" (СФГ "Пролісок") Самбірського району Львівської області утворено 27 травня 1997 року на базі Луківської спілки власників селянських господарств, яка в свій час була утворена на базі колгоспу ім. Калініна. Колгосп ім. Калініна заснували в 1947 році.

Господарство розташоване в межах середнього поясу Верхньо-Дністрянської частини лісостепу. До складу СФГ "Пролісок" входять наступні населені пункти: с. Луки, с. Загір'я і с. Острів. Центральна садиба знаходиться в с.Луки. Віддаль від якої до районного центру м. Самбір -18 км, а до обласного м. Львів - 60 км. Господарство має добре сполучення, віддаль до шосейної дороги Львів-Самбір 1 км, а до залізничної станції -З км.

Грунтово-кліматичні умови на території господарства сприятливі виробництва продукції рослинництва і тваринництва.

Господарство складається з допоміжних і обслуговуючих підрозділів, що включають в себе основне виробництво, машинно-тракторний парк, ремонтну майстерню. Основне виробництво включає в себе дві комплексні бригади до яких входять рільничі бригади і ферми.