Дипломная работа: Особливості кооперативного використання мови персонажами казки Л. Керролла "Alice in Wonderland"

Does your farm contain 400 acres?

(I don’t know that it does, and I want to know if it does ) [43, p.105].

Перший приклад являє собою пояснення "парадоксу Мура", тобто неприйнятність наступних висловлювань:

John has two PhDs but I don ’ t believe he has [43, p.105].

Дане речення неправильне, тому що суперечить стандарту імплікатури якості - мовець вірить у те, що він стверджує. Наступний приклад розширює розуміння максими якості, адже коли хтось ставить запитання, природно вважати, що він запитує щиро, й що в нього немає відповідної інформації. В ситуаціях кооперації, якщо мовець щось стверджує, то він дає зрозуміти, що вірить у це. В іншому разі будь-яке використання таких висловлювань буде фіктивним і призведе до порушення максими якості.

Максима кількості:

Ця максима одна з найцікавіших стандартних імплікатур. Припустимо що:

Nigel has fourteen children [43, p.106].

Під цим висловлюванням ми розуміємо, що Найджел має лише чотирнадцять дітей, хоче це може виявитися несумісним з тим фактом, що Найджел насправді має двадцятеро дітей. Можна припустити, що він має лише чотирнадцять і не більше, тому що якби він мав двадцять, то відповідно до максими кількості ("скажи скільки, стільки від тебе вимагається"), так і було б сказано. Тому, необхідно визнати, що Найджел має лише чотирнадцять дітей.

Подібним чином розглянемо наступний приклад:

The flag is white [43, p.106].

Оскільки речення не містить інформації про інші кольори, логічно припустити, що мовець має на увазі, що прапор не має інших кольорів, а є чисто білим.

Або припустимо, що ми випадково підслухали такий обмін репліками:

A: How did Harry fare in court the other day?

B: Oh he got a fine [43, p.106].

Якщо пізніше стане відомим, що Гаррі отримав ще й довічне ув’язнення, то В (якщо він знав про це наперед) будевинний у тому, що ввів А в оману, так як не надав йому всю інформацію, необхідну в даній ситуації. Ці приклади ілюструють перший підвид максими кількості, яким передбачається надання всієї необхідної інформації.

Максима релевантності:

На цій максимі також лежить відповідальність за утворення цілої низки стандартних імплікатур. Наприклад, можливі імперативи будуть інтерпретовані як заклик до негайної реалізації дії:

Pass the salt.

(Pass the salt now ) [43, p.107].

Або розглянемо наступний зразок:

A: Can you tell me the time ?

B: Well, the milkman has come [43, p.107].

Лише виходячи з доречності репліки В, ми можемо зрозуміти її як часткову відповідь на запитання А. Умовивід отримуємо таким чином: припускаємо, що репліка В доречна; тоді на задане А питання, В повинен дати відповідь; тоді єдиний спосіб узгодити ці два умовиводи - це припустити, що співрозмовник В не може забезпечити А повною інформацією, але вважає, що інформація про візит молочника достатня для того, щоб А міг зробити з неї правильні висновки. Звідси випливає, що В намагається пояснити, що годинник показує той час, який збігається з приходом молочника. Отже, якби імплікатури не були побудовані на основі припущення про релевантність, то багато суміжних висловлювань просто не мали б сенсу.

Максима способу:

Нарешті, різноманітні типи умовиводів з’являються з припущення про те, що було дотримано максиму способу. Наприклад, під третім підтипом максими способу ("висловлюйся стисло"), навіть у тому разі, коли мовець надає перевагу складній конструкції над простою, можна припустити, що це робиться не просто так, а тому, що ці деталі так чи інакше відносяться до його наміру.

Open the door.

Walk up to the door, turn the door handle clockwise as far as it will go, and then pull gently towards you [43, p.108].

Якщо замість першої фрази використаємо другу, то тим самим минаказуємо співрозмовнику приділити увагу кожній деталі - це і є імплікативна форма використання довгих фраз. Можливо, найважливіший підтип максими способу саме четвертий - "висловлюйся послідовно".